Стовер її звали… – нарешті промовив Джейсон. – Вона досі в операційній. Я їм телефонував, поки ти до сортиру ходив.
– І що кажуть – є в неї шанси?
– Ні, але ж вони не залишили її просто так, а це дещо означає. Напевне, вона туди ходила по місце виконавчого секретаря. Я зазирнув у її сумку, документи шукав, щоб групу крові у водійських правах побачити, а там отакий оберемок характеристик. Схоже, гарна була секретарка. Останнє місце роботи – в Американському банку. Скоротили.
– А якщо жива буде, як ти гадаєш – що? Тільки ноги? Джейсон втупився в екран: баскетболісти прудко бігали майданчиком – і довго мовчав. Тоді промовив:
– Якщо виживе, буде паралізована на всі чотири.
– Точно?
– Дев’яносто п’ять відсотків.
Почалася реклама пива. Молоді люди шалено танцюють у якомусь барі. Усі весело гуляють. А Мартіні Стовер тепер буде не до гульок. Роб спробував уявити, що чекає на цю жінку, коли вона все переживе. Життя в моторизованому візку, який рухається від дмухання в трубочку. Годівля перетертими пюре – або через внутрішньовенну систему. Дихання з респіратором. Справляння потреб у кульочок. Життя в медичній зоні сутінків…
– Крістофер Рів[6] не так уже й погано влаштувався… – промовив Джейсон, неначе читаючи думки Роба. – Тримався молодцем. Гідний приклад для наслідування. Голову тримав високо. Навіть, здається, кіно знімав…
– Атож, голову тримав, – зітхнув Роб. – Бо хомут не знімав із шиї. Та й помер він уже…
– Вона вдяглася в найкращий одяг, – міркував Джейсон. – Гарні штани, дорогий светр, пальто красиве. Хотіла знову стати на ноги. І тут якась сука приїжджає – і забирає в неї все!..
– А того вже взяли?
– Поки що не чув, щоб взяли. Сподіваюся, коли візьмуть, за яйця повісять.
Наступної ночі, привізши до лікарні інфарктиста, колеги пішли спитати про Мартіну Стовер. Жінка лежала вже в інтенсивній терапії і подавала такі ознаки посилення мозкових функцій, які свідчили: до неї однозначно повертається свідомість. Коли жінка опритомніє, хтось розповість їй погану новину: вона тепер паралізована від грудей і нижче.
Роб Мартін був радий, що роль такого вістуна випаде не йому.
А чоловік, якого в газетах називали «Мерседес-кілер», досі гуляв на свободі.
Z
Січень 2016 року
1
Шибка розбивається у задній кишені штанів Білла Ходжеса, після чого лунає радісний хор хлоп’ячих голосів: «Гоооол!!»
Ходжес здригається і підскакує на сидінні. Доктор Стамос – один з чотирьох обов’язкових лікарів, і зранку в понеділок у нього в приймальні не протовпитися. На Ходжеса всі озираються. Він відчуває, як у нього горять щоки.
– Перепрошую, – звертається він до всіх навколо. – Текстове повідомлення.
– І
Американський актор і режисер (1952–2004). У 1995 році внаслідок травми отримав параліч усіх кінцівок. Решту життя присвятив громадській діяльності, організував центр з навчання й реабілітації для паралізованих людей.
