Минуло два роки – і ця компанія теж збанкрутувала й закрилася. Що означає: «заппітів» давно вже нема і той чоловік, який роздавав пристрої, – якийсь шахрай.
Холлі швидко розуміє, до чого він веде.
– Тобто ота анкета – хвіст собачий. Щось таке, для, так би мовити, правдоподібності. Але ж той чоловік не намагався розкрутити жінку на гроші, ні?
– Ні. Принаймні нам про це невідомо.
– Щось тут дуже дивне, Білле. Ти будеш про це казати детективу Гантлі й міс Красиві Сірі Очі?
Ходжес бере з тарілки останній, найменший шматочок м’яса – і отримує нагоду впустити його назад.
– А чого вона тобі не подобається, Холлі?
– Ну, вона мене за ненормальну вважає, – спокійно пояснює жінка. – Такі справи.
– Та я впевнений, що вона не…
– Та ні. Вважає. І, мабуть, думає, що я й небезпечна теж, після того як я дала по голові Брейді Хартсфілду на концерті «Довколишніх». Але мені все одно. Я б і знову так зробила. Хоч тисячу разів!
Він кладе долоню на її руку. Палички в пальцях Холлі вібрують, мов камертон.
– Я знаю, що ти б так зробила. І була б тисячу разів права. Ти врятувала тисячу життів – і то за мінімальними оцінками.
Вона витягає руку з-під його руки й починає збирати крупинки рису.
– Ну, я можу жити із тим, що хтось вважає мене за ненормальну. Я все життя мала справу з такими людьми – з моїх батьків починаючи. Але тут і ще дещо. Ізабель бачить тільки те, що перед очима, і не любить тих, хто бачить більше чи, принаймні, шукає чогось більшого. Вона і до тебе так ставиться, Білле. Вона ревнує. Ревнує Піта до тебе.
Ходжес нічого не каже. Такої можливості він не розглядав.
Холлі кладе палички.
– А ти не відповів на моє запитання. Ти розкажеш, що нового дізнався?
– Ще ні. Є дещо таке, що я хочу зробити спочатку, якщо ти затримаєшся в офісі після обіду.
Холлі усміхається, дивлячись у тарілку із залишками страви.
– А я завжди так.
10
Білл Ходжес – не єдина людина, якій не сподобалося, що Беккі Хелмінгтон замінили. Сестри й санітари мозкової травматології прозивали своє місце роботи «Відро» чи «Мозкове відро», а Рут Скапеллі вже давно стала в них позаочі «сестрою Ретчед».[13] Не встигло й трьох місяців її роботи минути, як вона вже попереводила в інші відділення трьох медсестер за всякі дрібні гріхи, а одного санітара звільнила за паління в підсобці. Халати деяких кольорів вона персоналу заборонила під приводом того, що вони «занадто відволікають» чи «занадто нав’язливі».
А от лікарям вона подобалася. Вони вважали її швидкою і компетентною. З пацієнтами вона теж працювала швидко й компетентно, але холодно і не без певної прихованої зневаги. Вона не дозволяла собі сказати про навіть найтяжче вражених «овоч» чи «колода», принаймні при свідках, – але щось таке було в її ставленні.
– Вона знає свою справу, – сказала одна медсестра
Сестра Ретчед – жорстока старша медсестра з роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі».
