з важливою зустріччю в «Пру». Того, якому ви накрутили носа.
– Я зможу з ним упоратися, – запевнив Нік. – І з будь-ким іншим, хто почне бушувати, також.
– Не сумніваюся, що зможете, – мовив Браян, – але я все одно не бачу потреби лякати їх без необхідності. Перегодом ми й так про все дізнаємося. Ми ж не можемо залишатися в повітрі вічно, самі розумієте.
– Ваша правда, і аж занадто, друже, – сухо погодився Нік.
– Я міг би зробити це в тому випадку, якби був упевнений, що вийду з-під хмарного покриву на висоті п’яти чи чотирьох тисяч футів, проте без АДС й без інших літаків, з якими можна було б порадитися, такої впевненості не маю. Я навіть не знаю напевне, що за погода там, унизу, і наразі, кажучи це, я не маю на увазі звичайні відхилення. Можете сміятися з мене, якщо хочете…
– Я не сміюся, друже. Я й зблизька не схильний до сміху. Повірте мені.
– Ну, припустімо, ми дійсно пройшли крізь викривлення часу, як у якомусь фантастичному оповіданні? Що, як я опущу нас униз крізь хмари, ми нашвидку поглянемо на череду бронтозаврів, які пасуться на полі якогось фермера Джона, а потім нас відразу ж розірве на шмаття циклоном або спопелить блискавками?
– Ви насправді вважаєте, що це можливо? – запитав Нік.
Браян подивився на нього уважно, аби пересвідчитися, чи було це запитання саркастичним. Схоже, що ні, але важко було судити напевне. Британці славні своєю здатністю до гумору з незворушним обличчям, хіба не так?
Браян почав було розповідати Ніку, що якось бачив щось подібне в одній зі старих серій «Присмеркової зони»,[103] та потім вирішив, що це навряд чи допоможе його авторитету, якщо не навпаки.
– Гадаю, це доволі малоймовірно, проте сенс ви вхопили – ми просто не знаємо, з чим маємо справу. Ми можемо врізатися в якусь новеньку гору там, де зазвичай містилася північна частина штату Нью-Йорк. Або в інший літак. Чорт – може, навіть у космічний шатл. Зрештою, якщо це викривлення часу, ми можемо так само легко перебувати як у майбутньому, так і в минулому.
Нік подивився крізь вікно.
– Схоже на те, що небо наразі належить тільки нам.
– На цій висоті так, правда. А нижче – хтозна. А «хтозна» – це занадто слизькі обставини для пілота авіалайнера. Якщо ця хмарність буде триматися, коли ми досягнемо Бенгора, я збираюся залетіти далі. А коли будемо повертатися назад над Атлантичним океаном, зійду з крейсерської стелі. Шанси у нас будуть кращими, якщо ми почнемо зниження над водою.
– Тобто, поки що ми просто летимо далі.
– Правильно.
– І чекаємо.
– Знову правильно.
Нік зітхнув:
– Ну, ви тут капітан.
Браян посміхнувся:
– Ви втретє влучили.
4
Глибоко в проваллях, якими покраяно дно Тихого й Індійського океанів, є риби, які живуть, ніколи не побачивши, не відчувши сонця. Ці чудернацькі
«Twilight Zone» – започаткований 1959 р. науково-фантастичний серіал, до якого періодично досі додаються нові сезони.
