Дивний чувак!
Алберт подивився на їхній літак рейсу № 29 і побачив те, що був зауважив Браян за кілька хвилин до того: літак був чистесеньким і гладесеньким, і майже неймовірно білим. Здавалося, він вібрує серед бляклої застиглості надворі.
І раптом та ідея пробилася до нього. Вона немов феєрверком спалахнула в нього за очними яблуками. Центральна концепція – яскраво палаюча куля; і з неї випромінюються вогняними блискітками потенційні наслідки – і то так потужно, що на якусь мить хлопець фактично забув, що треба дихати.
– Алберте? – погукав Боб. – Алберте, що там та…
– Капітане Інґал! – закричав Алберт. У ресторані випросталася, сидячи, Лорел, а Дайна вчепилася собі в плечі пальцями, неначе пазурами. – Капітане Інґал, мерщій сюди!
4
Надворі той звук було чутно краще.
Для Браяна то було потріскування радіозавад. На думку Ніка Гопвела, воно скидалося на те, як сильний вітер шерстить суху тропічну траву. Алберту, який попереднього літа працював у «Макдоналдсі», звуки нагадували смаження картоплі в глибокій фритюрниці, а для Боба Дженкінса то були звуки паперу, який хтось жмакає в дальній кімнаті.
Усі четверо пролізли крізь повислі смуги гуми, зійшли на багажну платформу і тепер стояли там, прислухаючись до звуків того, що Креґ Тумі називав ленґоліерами.
– Дуже вони наблизилися? – запитав Браян у Ніка.
– Не можу сказати. Звучить ближче, але, звісно, до цього ми чули їх з будівлі.
– Ходімо, – нетерпляче промовив Алберт. – Як ми дістанемося назад на борт? Поліземо вгору по сковзанці?
– Нема необхідності, – відповів Браян і показав рукою. В дальнім кінці перону № 2 стояв колісний трап. Вони вирушили до нього, їхні підошви мляво постукували по бетону.
– Ви ж розумієте, що це малоймовірно, чи не так, Алберте? – спитав дорогою Браян.
– Так, але…
– Малоймовірні здогадки кращі за відсутність здогадок взагалі, – закінчив за нього Нік.
– Я просто не хочу, щоб він почувався занадто розчарованим, якщо це виявиться безуспішним.
– Не хвилюйтеся, – делікатно промовив Боб. – Мого розчарування вистачать на нас усіх. В ідеї цього хлопця є добротний, логічний сенс. Ми мусимо її перевірити… хоча, Алберте, ви ж усвідомлюєте, що можуть існувати чинники, яких ми ще не виявили, чи не так?
– Так.
Вони підійшли до мобільного трапа, і Браян підбив ногою гальмівні сішки при його коліщатах. Нік зайняв позицію при держаку, що стирчав з лівого боку перил, а Браян вхопився за той, що був справа.
– Я сподіваюся, цей трап ще здатен котитися, – мовив Браян.
– Мусить, – відгукнувся Боб Дженкінс. – Деякі – напевне, більшість – простих фізичних і хімічних компонентів життя, здається, залишаються дієвими; наші організми спроможні переробляти повітря, двері відчиняються й зачиняються.
– Не забуваймо про гравітацію, – докинув
