маси зі стороннього глядача чи пасивного об’єкта на творчий, войовничий підмет;
б) ослабити позиції окупантів;
в) підтримувати й підсилювати на українських землях стан боротьби, що побіч виховного моменту має також першочергове значення для зовнішньої пропаганди.
Основною засадою для пропаганди ОУН мало бути не поборювання ворожих ідеологій, політичних концепцій чи організаційної діяльності інших політичних партій або груп, а тільки поширення націоналістичної ідеології, свого впливу, згуртування під своїми гаслами та підготовка активних елементів до проведення національно-визвольної революції.
Пропагандистська праця між симпатиками й рештою українського суспільства була однакова. Для цього слугували, крім загальних ідеологічних видань, журнали для молоді (середньошкільної, селянської та ремісничої), а крім того, велася відповідна діяльність у різних доступних формах по легальних товариствах та організаціях молоді, які теж поширювали націоналістичну ідеологію.
Розроблення та поширення програми й гасел було для ОУН основним завданням у боротьбі за творення й розвиток нації в дусі своєї ідеології. Саме вона мала підсилювати негативне ставлення до наявного становища й поширювати його на все суспільно-політичне життя; поглиблювати в очах народу конечність визволення шляхом революції як найбільш реального та переконливого способу визволення; підготовляти добрий ґрунт для реалізації програми й пристосовувати до цього всю теперішню організаційну роботу; популяризувати програму розвитку й організації національного життя на майбутнє.
Популяризацію своєї програми ОУН вела шляхом:
а) окремого видання програми;
б) ширшого розроблювання поодиноких точок програми в усіх виданнях, журналах і часописах (нелегальних і легальних);
в) вироблювання відповідних гасел (кличів), де в популярній формі подано зміст найважливіших пунктів програми та їх протиставлення наявному стану речей;
г) масового поширювання таких гасел на тлі різних актів та акцій ОУН, ворожих (польських, радянських) чи інших українських угруповань.
Щодо підготовки акцій визначали три причини, для яких ОУН їх ініціює та проводить, а саме: 1) виховання; 2) посилення боротьби та ослаблення позицій ворога; 3) зовнішня пропаганда. Для внутрішньої пропаганди застосовували тільки виховний момент: масові акції мали бути звернені безпосередньо до народу, щоб революціонізувати та гартувати його в боротьбі.
Поборювання ідеологій противників, політичних угруповань, їхніх концепцій та акцій – це тільки частина видів внутрішньої пропаганди, які застосовувала ОУН. Боротьба передусім велася проти найбільш крайніх противників. Загальна пропаганда мала однакове застосування у всіх сферах та між усіма верствами суспільства, охоплюючи цілість ідеології й програми та основні її практичні положення. Кличі цієї пропаганди мали дуже загальний характер.
Спеціальна
