Степаном Охримовичем. Степан Бандера дістав із наплічника декілька примірників підпільної газети УВО «Сурма», журналів для юнацтва й бюлетень для Союзу української націоналістичної молоді й передав їх для прочитання й розповсюдження. У розмові виявилося, що журнали й бюлетені вони самі редагували, друкували на циклостилі й розповсюджували. На запитання, чи вони не бояться розповсюджувати нелегальну літературу, Бандера посміхнувся й відповів, що не бояться, бо вже мають у тому досвід. М. Гікавий запросив юнаків на вечерю й нічліг. Під час вечері вони провадили жваві розмови з гістьми оселі. Дискутувати дійсно було з ким, бо в «Стаховій Волі» перебували на відпочинку відомі українські письменники, посли до польського сейму, політичні й громадські діячі та інші. Виявилося, що Бандера, Коссак і Охримович, попри молодість, добре ознайомлені з політичними й громадськими справами. Опісля вони попрощалися й подалися по найближчих селах Бойківщини та відвідали гору Маківку.
Розростання націоналістичного руху та його неорганізованість спонукали розрізнені структури до об’єднання. Тому цілком логічним і закономірним стало виникнення 3 лютого 1929 р. Організації українських націоналістів (ОУН). Своєї головної мети – незалежності України – ОУН планувала досягти за допомогою національної революції, тобто шляхом збройного повстання проти польських і радянських окупантів. ОУН відкидала легальні еволюційні методи боротьби з Польщею, бо за допомогою цієї тактики українським політичним партіям і громадським організаціям не вдалося добитися навіть автономії, не кажучи вже про незалежність України. Тому було вирішено застосовувати радикальніші методи.
Степан Бандера
В ОУН Бандеру рекомендував його товариш Степан Охримович. Ось як характеризує Бандеру цього періоду історик Лев Шанковський: «Незабутнього друга Степана я знав від найменших літ. Я пам’ятаю добре Степана з його гімназійних літ, а потім як студента й завзятого націоналіста. Зустрічав його в сл.[авної] пам.[’яті] Степана Охримовича, мого кузена, сусіда й приятеля, який часто мені говорив: „З цього Степанка будуть ще люди!“ Зустрічав його в сл. пам. Олекси Гасина в Конюхові і пам’ятаю добре дискусії з цим повним внутрішнього горіння українським націоналістом молодшої генерації, який уже на заранні своїх молодих літ, свого юнацтва, яке посвятив всеціло справі, проявив оці риси характеру, що видвигнули його на пост Провідника українського націоналізму. Так наші дороги дуже часто сходилися із славної пам’яті Степаном Бандерою, сином незабутнього о. Андрія – оцього революціонера в рясі, який своєму Синові передав всю свою палку любов до українського народу та до справи його визволення».
1929 р. Степан Бандера був учасником першої конференції ОУН Стрийської округи. Спочатку Бандеру призначили відповідальним за загальноорганізаційний стан ОУН у Калуському повіті та роботу студентських осередків. Одночасно він був задіяний у реферантурі (підрозділі) пропаганди. 1930 р. очолював технічно-видавничий
