з пластунами (перший справа) у с. Любинці Стрийського району Львівської області
– Чого боїшся, „Мортику“?! Та ж в цьому пралісі навіть лісового чорта не стрінеш, не то поліцая? – сміючись відізвався „Баба“, придержуючись засади, що все краще противника атакувати.
– Та дай же спокій тим бабам! І будь же тихо, ти мала „бабо“! – загукав розсерджений „Мортик“. Зручно „пересадив“ понад старий вивертень – вітрами зломану лежачу ялицю і помандрував. А всі, мов гуси, вже мовчки за ним».
Однак активна пластова діяльність погано впливала на успішність С. Бандери в навчанні, і в навчальному році 1924–1925 рр. він здобув найгірші оцінки за час навчання в гімназії. Винятком була математика, за яку хлопець мав стабільно п’ятірки. З четвертого класу він давав постійні приватні уроки учням із математики, заробляючи на власні потреби, передусім на пластування й туристичні походи.
За даними Юрія Юзича, 16—17-річний С. Бандера у 1926–1927 рр. був виховником юнацького пластового гуртка. Він давав рекомендації для вступу в курінь Теодору Вішці, Осипу Николишину, Богдану Петріні та Володимиру Салдану. Пластовий карний (дисциплінарний) закон пластун Бандера порушував тричі й відповідав за законом. Найсерйознішим для Баби було друге уділення (пересторога), яке він отримав 25 березня 1924 р. Потім було ще два уділення (перше від 14 червня 1926 р.). Що такого поганого зробив юний Бандера, мабуть, так і залишиться для історії таємницею.
До Уладу українських старших пластунів (УУСП) С. Бандера вступив 15 жовтня 1927 р., а 27 квітня наступного року він склав другу Пластову присягу. У свідоцтві про відхід від 3 жовтня 1927 р. вказувалося: «Оден з чільних пластунів V куреня. Брав дуже видну діяльність в курені, як рівно ж в великій мірі причинився до здобуття першости для нашого куреня. Також, яко впорядчик, багато дослужився для куреня». Бандеру одноголосно нагородили III юнацьким відзначенням (похвала від Полкової команди) і II (похвальне визнання й подяка полкових сходин за жваву діяльність для добра куреня).
У травні 1927 р. старші пластуни загону «Червона калина» організували тритижневий стаціонарний наметовий табір. Згодом Бандера постійно ходив із пластунами на панахиди, які відбувалися щороку в першу неділю серпня на могилах січових стрільців на горі Маківці в Карпатах. Остап Савчинський (Медвідь) проводив кінозйомку цікавих епізодів із життя табору. Він згадував, що, коли всі пішли на заняття, 20-літній Степан Бандера (Баба) сидів один у шатрі проводу й готував реферат на вечірню ватру. Він вирішив у цей час відзняти деякі сюжети, запропонувавши Бандері художньо попозувати на кінокамеру. «На таке „Бабу“ не треба було довго намовляти. Він сховався в шатрі і за хвилину повідомив мене бути готовим з апаратом. Безшелесно відчинилась шатрова завіса. В дещо темнішому отворі з’явилась дивна, страшна потвора, з густими шрамами пошматованого лиця… загорнута в біле простирадло, згорблена, з палицею, повільно виступала зі свого шатра. Він цілковито змінився
