«Просвіти», де діяла бібліотека під керівництвом Йосипа Тушницького. Сюди він заходив узяти книги, почитати газету, прослухати цікаву доповідь або ж самому підготувати лекції на теми козаччини та про ведення здорового способу життя. Із такими виступами Бандера відвідував навколишні села: Грибовичі, Малехів, Гряду, Муроване, Дорошів, Підліски та інші.
Йосип Тушницький також був керівником місцевого хору та драматичного гуртка. Там показували вистави «Мартин Боруля», «Мати-наймичка», «Дай серцю волю – заведе в неволю», «На перші гулі», «Клопоти корчмаря», «Святий Миколай». За спогадами Парасковії Пришляк, особливий успіх у публіки, та ще й у малих дітей Степан Бандера мав у різдвяній виставі, де грав роль чорта Антипка. Йому вона випала, бо всі інші вже розібрали, і дехто говорив, як то син священика має грати роль чорта?! Також Стефко розспівувався своїм соковитим басом із місцевими дівчатами й хлопцями, грав на бандурі, мандоліні, гітарі й піаніно. Був у добрих стосунках із диригентом дублянського хору Шевчуком.
Степан Бандера в козацькому одязі
У лютому 1932 р. Степан Бандера разом із Ярославом Стецьком поселився у Львові, на вулиці Львівських дітей (тепер Героїв УПА). У другій половині березня 1932 р. Бандера взяв участь у першому конгресі Союзу українських студентських організацій під Польщею як делегат студентської секції при філії «Просвіти» в м. Калуш. Конгрес відбувся в Академічному домі, що на вулиці Супінського, 21 (нині вулиця Коцюбинського), – студентському гуртожитку, збудованому на кошти Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Завданням конгресу було сформувати організацію, розробити й затвердити статут Союзу, узгодити структуру організації та подальшу діяльність. Ця організація мала на меті, по-перше, згуртувати студентів у Польщі, по-друге, налагодити роботу як у напрямі фахової підготовки студентів, так і в напрямі систематичної просвітницької діяльності серед українського населення. На початку великодніх канікул 1932 р. він поїхав у краєзнавчо-туристичну подорож до Перемишля, Кракова, Бельско-Бяли та інших місцевостей на лінії Краків – Тєшин. Деякий час Бандера працював у львівському бюрі товариства «Сільський господар», де займався піднесенням агрокультури селян на західноукраїнських землях та був членом українського спортивного товариства «Сокіл».
За словами чільного пластуна й дослідника «Пласту» Юрія Юзича, на початку 1930-х рр. польсько-українські взаємини були надзвичайно напруженими: поляки вдавалися до жорстких репресій, українці – до терору проти окремих окупантів. Академічна вулиця у Львові (сучасний проспект Шевченка) була своєрідним полем бою з членами польських студентських товариств. Поляки здирали з голів українських студентів «мазепинки» (головні убори на взірець тих, які були в січових стрільців), наші ж здирали їм «мацєюфкі» (корпоративні головні убори студентів польських організацій). Одного вечора українці вирішили зробити генеральний наступ на ворога. Степан Баба
