style="font-size:15px;"> Художній стиль – це складний сплав, котрий відображає багатство національної мови. Його можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вводять ті чи інші складники стилів до творів, надаючи їм більшої переконливості та вірогідності в зображенні подій.
Основними різновидами художнього стилю, звичайно ж, є проза та поезія. Одна з його особливостей – вживання художніх засобів (епітетів, метафор, порівнянь, алегорій тощо), що сприяє створенню образності. До інших ознак художнього стилю належать образність, естетика мовлення, призначення якої – пробудити в читача почуття прекрасного, експресія та інтенсивність вираження, а визначальним є суб’єктивізм розуміння й відображення (світогляд, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора, спрямоване на світосприйняття й інтелект читача).
Іде козак дорогою,
Дівку надибає;
Вийняв папір з-за пазухи
Та їй і читає:
«І прочая, і прочая.
По сему указу
Козак должен кожну дівку
Цілувать по разу».
– Чуєш, дівко, що в указі?
– Та чую, козаче.
І вже ж рада та дівчина,
Аж мало не скаче!
– А приглянься-но, козаче,
До того указу:
Чи нема там написано,
Щоб іще по разу?
Конфесійний стиль (від. лат. confessio – визнання, сподівання), або, як його іноді також називають, сакральний – це стильовий різновид мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Він виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали перекладати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремих українських вимовних і граматичних ознак.
Основне призначення конфесійного стилю – вплив на душевні переживання людини, допомога вірянам у спілкуванні їхніх душ із Богом, збереження й продовження культових ритуалів, об’єднання вірян одним почуттям щиросердної віри в Бога. Ознаками цього стилю є урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми, вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу, стосунків людини до Бога. Як і художній, конфесійний стиль оперує достатньою кількістю епітетів, порівнянь, метафор, слів переносного значення. Для підкреслення урочистості в ньому використовують речення зі зворотним порядком слів, поширені повтори слів.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні;і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє
