документів пов’язаний із необхідністю називати різні установи, відділи, різні типи документів, посади, почесні звання, а також географічні назви, що вказують на місцезнаходження установ. Саме цим продиктоване широке використання номенклатурних позначень у ділових паперах.
Розрізняють також ділову лексику, властиву сфері міждержавних відносин, діяльності державних установ (наприклад: президент, прем’єр-міністр, секретаріат, заява уряду, прийняття закону), а також лексику, що побутує в щоденному діловому житті кожної людини (наприклад: документ, письмова заява, доручення, протокол засідання, секретар, приймальня). До ділової лексики, крім іменників та іменникових словосполучень, належать також дієслова, дієслівні форми в усталених зворотах типу дійти висновку, надати інформацію, уводити до складу, розпорядитися, зарахувати на посаду, оголосити конкурс тощо.
Найрухоміший в офіційно-діловому мовленні, як і в мові взагалі, – лексичний склад, що активно й безпосередньо реагує на всі соціально-економічні зрушення, оскільки основним його масивом є суспільно-політична й спеціальна термінологія. Лексичний склад офіційно-ділового мовлення виявляє тенденцію мови до адекватності, тобто до встановлення такого зв’язку між позначуваним і позначенням, який передбачає повну відповідність слова думці. Для забезпечення цієї мети в діловому стилі використовують різного типу відтворювані спеціалізовані одиниці.
Оскільки діловодство, законодавство, дипломатичне службове спілкування ведуть у писемному вигляді, цей різновид мовлення передбачає продумування, монологічний характер викладу, прагнення логічного впорядкування тексту, точної відповідності між позначуваним і позначенням, а також передання думок лише традиційними мовними засобами. У складі лексики офіційно-ділового мовлення можна виділити такі досить виразні ряди:
а) загальномовну, або міжстильову, лексику та фразеологію;
б) напівтерміни – спеціальну терміновану і детерміновану лексику, фразеологію та номенклатуру;
в) терміни різних галузей науки і виробництва;
г) власне ділову – стилістично марковану – лексику та фразеологію.
Розгляньмо кожний ряд окремо.
Загальномовна, або міжстильова, лексика і фразеологія в офіційно-діловій сфері, як і в усіх сферах без винятку, виконує основну комунікативну функцію, яка має забезпечувати загальнозрозумілість, загальнодоступність цього виду мовлення, виконує. Це найстійкіший пласт лексики щодо змін у часі. Без такого загальнозрозумілого поняттєвого фонду неможливі були б як розвиток, поступальна спадковість знань і досвіду, так і взаєморозуміння мовців. Склад цієї групи ділової лексики за походженням представлено переважно давніми спільнослов’янськими, спільносхіднослов’янськими та власне українськими словами, про що свідчать матеріали досліджень ділових документів
