стилі. Часто їх продовжують називати підстилями інших стилів.
Особливості офіційно-ділового стилю ми розглянемо в наступному розділі.
Особливості офіційно-ділового мовлення
У процесі розвитку суспільства неминуче виникає потреба оформлення державно-правових суспільних відносин, регулювання діяльності різних сфер суспільного життя, а звідси потреба мати книжну мову для ведення ділової документації, офіційного і приватного листування. Дослідники стверджують, що після прийняття християнства в Київській Русі функціонували два книжні стилі української мови – конфесійний та офіційно-діловий.
Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовують в офіційному спілкуванні між установами, приватною особою й установою та регулюють їхні ділові взаємини. Інакше кажучи, це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових відносин між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні. Офіційно-діловий стиль має дві форми – усну та писемну – й виділяється найвищою мірою книжності.
Основне призначення офіційно-ділового стилю – це регулювання ділових відносин у зазначених вище сферах та обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях.
Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління (організації, заклади, посадові особи, працівники), а характер і зміст інформаційних зв’язків між ними регульовано чинними правовими нормами та залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Специфіка сфери вживання офіційно-ділового стилю, повторність дій і ситуацій, котрі вимагають використання певних мовних засобів, призводять до їх стандартизації, одноманітності – однакові мовні елементи використовують за однакових умов. Цьому сприяє й тематична обмеженість управлінської інформації.
До інших ознак офіційно-ділового мовлення слід віднести смислову точність, ясність, які поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів. Сюди варто додати високу стандартизацію вислову та сувору регламентацію тексту (для чіткої організації текст поділяють на параграфи, пункти, підпункти). І нарешті, одна з найяскравіших ознак офіційно-ділового мовлення – це його документальність: кожний офіційний папір мусить мати характер документа, тобто бути об’єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення).
Тож основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Незалежно від того, хто є його безпосереднім укладачем і кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом майже завжди є організація загалом. Інформація, викладена в документі, завжди має конкретну адресність.
Зміст повідомлення в офіційно-діловому стилі завжди мусить мати нейтральний тон і бути викладеним
