малювати цю картину, вона хотіла зобразити уявне омріяне місце, оазу свого життя. Правда, тоді надокучали думки про пиво й хотілося серед пейзажу зобразити жовтавий струмочок, що пробивається крізь каміння. Добре, що зараз перейшла на вино – струмочок можна намалювати прозорим або рожевим (жовтавий занадто скидався на витік з каналізації).
Вона хвилин десять розглядає малюнок, слинячи кінчик пензлика. Ось чому після малювання в неї завжди різнокольорові губи. Тася суне пензлик до рота, не усвідомлюючи, що робить.
Робота тривала три години. Спокій порушив телефонний дзвінок.
– Привіт! Давно не бачилися! Я вже скучила. Давай сьогодні здибаємося в пабі? Там, де ми минулого разу були? О шостій?
– Давай.
Я бачила, що вона відчула полегкість. Упродовж трьох годин Тася просто дещо підправила малюнок, додала пару мазків – далі справа не йшла. А зараз вона отримала привід не продовжувати. Мені стало сумно. Я хочу, щоб вона взяла себе в руки. З іншого боку, те, що вона сьогодні стала до мольберта, – це вже прогрес.
З дівчиною, яка зателефонувала, Тася познайомилася недавно. Яскравий екземпляр з максимальними проявами дівчачих витребеньок. Ганчірки, хлопці, інтим, плітки – це була її стихія. До того ж вона постійно слухала поп-музику. Піддослідній хотілося поспостерігати за регресією розвитку дівчини. Саме тому вона завела з нею дружбу. Нову знайому звали Катя. Вона зазирала в рота моїй піддослідній і готова була йти за нею на край світу.
Моя дівчинка почала збиратися задовго до виходу. Вона відзначалася страшенною пунктуальністю й ненавиділа запізнювання. Окрім цього, не зрозуміло чому, на зустріч до дівчат вона збиралася значно старанніше, ніж на зустрічі з хлопцями. Жінки в плані зовнішності набагато прискіпливіші.
Катя була високою стрункою шатенкою. Довге каре, чорні очі. Полюбляла одяг у блискітках. Але сьогодні вона зрадила власному стилю, вдягнувши облягаючі темні джинси, простору сорочку поверх светра й капелюх з короткими крисами.
У пабі вони знайшли улюблене місце: подалі від сторонніх очей. Біля вікна. Звідти було зручно спостерігати за відвідувачами, але візитерам було складно побачити їх. Обидві замовили пиво. У приміщенні лунав джаз.
На обличчі Тасіти маска цікавості й радості. Я бачу, що вона не слухає свою компаньйонку – наперед знає, про що піде мова. Дівчата геть не відрізняються від хлопців у цьому плані. Тільки чоловіки міряються цюцюрками, а жінки – цицьками.
Катя саме жалілася на хронічну відсутність сексу, коли до них підійшли хлопці.
– Можна вас чимось пригостити?
Тасіта, не підіймаючи голови, кивнула. Дармове питво – таке вона любить. Катя помітно пожвавилася в чоловічій компанії.
– Ну от… Ми знову зустрілися, – сказав один із хлопців, звертаючись до Тасіти, і сів поруч.
Вона байдуже підняла очі.
– А ми бачилися раніше? – неуважно запитала. Це був хлопець з маршрутки.
– Ага. Я тебе виніс із транспорту, коли тобі було погано. Учора, – відповів, анітрохи не образившись.
– Не пам’ятаю.
– Що
