з НДР
Кабінет Ученої Установи
Зустріч з Бляхою-Мухою
Хліб і стаття Мещерського
«Казка про любов» у шкільному театрі
Жива книга вражень відвідувачів
Павлищанської школи
Психологічний семінар
Вчитель у лікарні:
Мати з казкою
Дружина з хлібом
Мар’яна і Вальтер з любов’ю
Горпина з косою
Марення Вчителя
Вересневий птах
Прощання
Епілог, або Верховний Педагогічний Суд.
Дійові особи
Автор.
Хор (І ведучий, II ведучий, вчитель Сидорук та інші. Хор у різних картинах стає то Хором учителів, то Хором учнів, то Хором відвідувачів).
Вчитель.
Його мати.
Його дружина.
Мар’яна – вчителька, Дівчина-Казка (вона ж у маренні Вчителя – Віра Сулима).
Вальтер Функе – німецький педагог (він же в маренні Вчителя – гестапівець Функе).
Суханов.
Мещерський.
Бляха-Муха.
Дружина Бляхи-Мухи з сином.
Горпина – шкільна прибиральниця, мати Мар’яни.
Макаренко.
Сковорода.
Песталоцці.
Януш Корчак.
Лікар.
Пролог
Я – автор цієї кантати,
Цієї сурми колажу. Не слів.
Субординація сюжету лише моя.
А все, що сталось, – не в мені, а в логіці
Подій живих, які пішли від нього —
Героя нашого. Я ледь гамую
Всі вчинки хору й дійових осіб,
Які на диво просто суверенні.
Чому без себе я не обійшовся?
Чому потрібен Дантові Вергілій?
Коли себе відчую зайвим – зникну геть.
На себе хукну – і мене нема.
Тож прошу – хор.
Входить Хор. В ньому – І ведучий і II ведучий.
Тут все можливе.
Поему можна просто розсюсюкати.
Роман розвергати на тисячу сторінок.
Але от драму? Або ще трагедію?
Даруйте, Авторе, – не та основа!
Та й надто все ще… сьогоденне надто,
Все клекотить, але не ті параметри…
Таж кожен вчитель – це суцільна драма.
Це вузол всіх вітрів, що дмуть зівсюди.
А ще такий, як Вчитель наш.
Таж кожен крок і кожен його намір —
Це вибухівка, стиснута, спресована
Характером тонким і волею могутньою.
Давайте, Авторе, поволі розберемось.
Тож чим бомбардуватимем
Ядро характеру? Який прискорювач сюжету?
Так от – беру Учену Установу
І слухаю розмову найбуденнішу.
Ви,
