усіх шкільних. Ростуть!Та він не стільки скупуватий був,
А скільки по-селянському ощадний,
Аби добро ніде не пропадало.
А так – ніякої системи не було.
Суцільні гасла! Він на них і спав!
Вкривався ними – теж. Він надував їх!
На кулях на повітряних
Пливе над школами, ті ж очі витріщають.
Не просто це. Двоїстий дуже він.
За всім уважним, усім обов’язковим
Завжди жаріє лінія одна —
Твори, твори індивідуальність,
Твори людину скрізь і над усе.
А що дітей любив – то ні до кого
Він так не ставився, як до дітей;
Було щось в цьому просто дивовижне.
А що вже діти – ті світились просто,
Коли з’являвся він…
Таж кар’єрист був. Все для себе.
Села не кидав, та лише тому,
Що знав: зрубає дерево,
На якому сидить. Тримався
Цупко за село! За Павлищани!
Він весь з «Лебединої пісні» Песталоцці.
Був різний. Жив двома життями.
Одним – простим, буденним, денним.
Іншим – вночі, коли творив,
Коли фантазував. Отак-то!
А Віри Сулими – то не було і духу,
Суцільна вигадка – та Віра Сулима!
Автор не витримує. Він втручається трохи безцеремонно, але обов’язково.
Таж всі дослідники один в один
Доводять, що таки вона була.
Таж і архіви обласні – погляньте,
В архівах – документи, не легенди.
От, бач, він все по знаковій системі.
І він за це вхопився, Автор наш.
Кажу вам переконливо – там більш легенди,
Ніж дійсності!
Він белетрист був. Був письменник.
Напівписьменник, кажуть, хай і так.
Поляки його не визнають.
Суцільний сентименталізм!
А німці скільки видали —
І видають! Зібрання творів!
А німці щось не втямили…
Японці теж не втямили? Теж видають.
З сучасних авторів – це ж найвідоміший
Радянський педагог у світі.
А от угорець Карваш, що, здається,
Живе у Пешті, твердить, що такого,
Як він побачив там, у Павлищанах,
Ніде у світі більше не побачив.
Все унікальне й дивовижно просте:
Учням ставили ночви, звичайні ночви,
Щоб вони, в школу заходячи,
Мили взуття собі на подвір’ї!
Ото вже сьоме диво світу!
Це в кожній школі на селі побачиш…
А район Оникіївський
Не дуже то вітав Учителя.
Показники були не дуже важні.
Ніяких тобі переможців олімпіад,
Ніяких відмінників особливих!
Автор знову втручається.
Та Оникіївський район
Його ж на руках просто носив —
Навіщо
