життя нікому була непотрібна, з якого дива ти … -я всхлипую -…чому я маю вірити тобі, твоїм словам… – він робить різкий крок, хватає мене у обійми і цілує. Так пристрасно, так сильно. Я митю остиваю, відповідаю поцілунком. Його уста такі солодкі. Тіло таке сильне. А він, він просто мені потрібен.
– Вірити… тому, що я люблю тебе! – шепоче він витираючи мої вологі щоки.
– Дякую тобі!!! – спокійно але впевнено кажу я.
– Не хочеш поїхати до мене, мммммм, ми могли б заїхати взяти піци чи суші. Тато спить.
– Я знаю!
– Звідки? Ти був у мене????Дома??? -не встигла я закінчити фразу, як мене взяв страх. Він бачив тата на полу? Він не захоче бути зі мною! Думки переповнюють мій розум. Алекс напевно помітив, що я замаячила, очі забігали і швидко доповнив свій текст.
– Мія, не хвилюйся. Мене не цікавить твій тато, мені цікава лише ти, наші стосунки. Я був дома, потім не знаю чому, я ніби відчув щось, за хвилину я вирішив поїхати до тебе і набрав тебе з машини. Ти вибивала, я хвилювався. Дім був закритий, я заглянув у твоє вікно, кімната була порожня. Заглянув до зали там лежав тато, на ньому ковдра, я зрозумів, що це ти його накрила. І одразу помчався сюди. Я був впевнений, що ти тут. Сльози знову підступають…
– Шшшшш, маленька. Я тут, я з тобою. Поїхали по піцу.
Я не хотіла бачити тата, він міг не спати. А це означало нові проблеми. Тому ми залізли до моєї кімнати через вікно. Повна темрява. Я увімкнула у ризетку гирлянду і моя посмішка одразу розтягнулась в декілька разів. Швидко забрала у Алекса піцу, кинула коробку на ліжко. Алекс дістав з карманів дві коли. І почав розглядати мою кімнату. В ній нічого особливого не було. Це лише мій маленький світ. Невелика кровать, шифанер, письмовий стіл. Над столом багато вирізок гламурних дівчат з красивим макіяжем, або класнючим одягом. Вирізки природи з усіх куточків світу. На іншій стіні дзеркало, теж обклеєно вирізками але мене та моїх подруг. Ми розмовляли, їли піцу, хохотали, до самого ранку. Десь о 4:15 я заснула. Заснула у обіймах людини, яка ставала для мене моїм всесвітом. Яка дарувала мені радість. Спокій. Надійність. Ранок був просто чудесний. Я швидко прийняла душ, почистила зуби. Відчуваю запах смажаної яєшні і звісно, свіжо звареного кофе. Одягла класичне, темно синє платя. Вано ніби із стрейчу, тому, лягає по моїй фігурці. КЛАС. Каблуки+ сумка+ кінський хвіст. Я готова. Виходжу за двері кімнати… -Ой!!!! -кажу я сама до себе. Повертаюсь у кімнату, на столі духи. Декілька натискань і я пахну як імператриця. Духи – D&G 3 L’IMPERATRICE. Це звісно не оригінал, але вони класнючі.
– Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти.
– І тобі привіт! Як спалось?
– Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити.
– Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре.
– Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить.
– Це
