Покров. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Покров - Люко Дашвар страница 24

Покров - Люко Дашвар

Скачать книгу

Причаїлася біля прочинених дверей у кабінеті патологоанатома – серце з грудей, перед очима пливе. Бачила, як двійко міліціянтів ведуть коридором до покійницької згорьовану, та все ще красиву жінку в сірій робі й білій хустині навколо шиї. Пробула біля тіла баби Тасі кілька хвилин. Вийшла зарьована. Усе витирала очі кінчиками білої хустки. Під пильною охороною посунула коридором до виходу повз кабінет патологоанатома. Ада відсахнулася від дверей: ні! Не бачити, не знати. Забути! «Чому в неї хустка біла? Мала би в чорній…» – билося.

      Гнівні запитання не відступали. На дев’ятий день, коли до тісної бабусиної кімнатки набилися сусіди – поважно поминали-випивали-згадували, Ада викликала тітку Галю надвір. Нервово закурила при сусідці вперше в житті, очі в землю.

      – Про матір мою щось знаєте? – ледь видушила.

      Сусідка виявилася не настільки обізнаною, як сподівалася Ада.

      – Тася ще тою партизанкою була, Царство їй Небесне, – призналася. – Я сама випадково дізналася, що її доня зечка. Усім же казала – буровичка…

      – Ви як дізналися?

      – У жеку зіткнулися. Тася довідку принесла, що в кімнаті, крім тебе і неї, ще її донька Наталя прописана. А не проживає, бо відбуває покарання.

      – Так вона… і тепер на кімнату право має?

      – Певна річ. Колись же звільниться. Буде їй де жити.

      – А… за що сидить?

      – Не знаю, Адочко. Геть нічого більше не знаю.

      – І про тата мого ніколи бабуся не розповідала?

      – Ані слова! Тася мене на колінах благала нікому про доньку не розповідати.

      – І я вас прошу, – прошепотіла Ада.

      Тітка Галя головою захитала: е-хе-хе… Кому розповідати?! Чи своїх бід мало?

      – Як люди з поминок розійдуться, прибери в кімнаті, – порадила. – Речі Тасині збери – людям роздай. Що не потрібно – все роздай. А що згодиться, до себе перевези, щоб і нитки не лишилося. У кімнаті ніхто не житиме, а то геть зле. Ще злодюжки вікна виламають, розтягнуть Тасине добро.

      Обійняла Аду, зітхнула:

      – Допомогти?

      Ще чого! Навколо Ади кружляли бабині таємниці: визирали з-під матраца, дражнилися незрозумілими натяками коротких нотаток у засмальцьованому блокноті, ховалися по шухлядах, і навіть стара жовта світлина молодої красуні Наталі, здавалося, тепер може розповісти так багато. Не з в’язниці ж вона Аді грошики надсилала. А звідки? І чи вона? Невже баба Тася багатійкою була, а Ада про те й не здогадувалася?! Ох, бабо!

      Відправила співчутливого Валю до квартири на Воскресенці, зачинилася в бабчиній кімнатці. Зухвало зірвала з телевізора і дзеркала рушники – душили, забирали повітря, – усілася на бабине ліжко: з чого почати?

      З ліжка і почала: обмацала старенький ватяний матрац, подушки, ковдри. Нічого. Узялася за бабчин одяг – вивертала кишені, перевіряла подоли пальт і суконь, складала у звичайний мішок, виносила у загальний коридор

Скачать книгу