звернувся прямо до неї, не відводячи очей.
– Ви вже такий запускали?
Вона похитала головою. Не запускала. Надто зайнята була, спостерігаючи, як Дгарам і Бенедетта запускають свої, а Жан-Філіп був одним з перших.
Тоді молодий чоловік підійшов до Шанталь і передав їй ліхтарик. Він запалив його для неї, і вони зачекали, доки той наповниться повітрям. Він сказав, що це останній. Здавалося, тепло наповнило його швидше, ніж решту, і жінка дивувалася, як багато тепла від такого маленького вогника.
– Тримаймо його разом, і загадайте бажання, – швидко промовив чоловік, тримаючи ліхтарик разом із нею, щоб не відпустити завчасно. І коли ліхтарик був готовий, він із зосередженим поглядом обернувся до неї.
– Загадали бажання?
Вона кивнула, і тоді він скомандував відпускати. І в мить, коли вони випустили його, той зірвався у небо, наче ракета, прямо до зірок. Вона стояла і пильно дивилася йому вслід, мов дитина, що стежить за повітряною кулькою, захоплена до нестями. А він стояв поряд, стежачи за ліхтариком разом із нею. Вони бачили, як палає вогник у нижній частині, доки той майже не зник з очей. А тоді чоловік з усмішкою обернувся до неї.
– Мабуть, це було добре бажання. Дуже сильне – прямо до небес злетів.
– Сподіваюся, що так, – відповіла вона і посміхнулась у відповідь. Це був один з тих виняткових моментів, про які знаєш, що ніколи не забудеш. І таким був весь вечір. Як завжди на Білій вечері. – Дякую вам. Це було прекрасно. Дякую, що зробили це разом зі мною і віддали мені останнього.
Він кивнув і повернувся до своїх друзів, а трохи згодом вона знов упіймала на собі його погляд, і вони обмінялися посмішками. Він сидів із гарненькими молодими дівчатами і вродливою жінкою напроти.
Наступна година минула для всіх надто швидко, і о дванадцятій тридцять Жан-Філіп нагадав гостям, що час згортатися. І для сімох тисяч Попелюшок настав час покидати бал. З’явилися білі пакети для сміття, і все, що треба було, опинилося там. Решту поклали до візків: столове срібло, вази, келихи, залишки вина та їжі. За лічені хвилини все приладдя зникло, скатертини, столики та стільці згорнули, елегантні столові серветки зникли, і сім тисяч людей у білому безшумно покинули площу перед Собором Паризької Богоматері, востаннє озирнувшись через плече туди, де відбувалися чари. Шанталь знову пригадала прекрасні ліхтарики, чиї спалахи прокреслювали на небі м’які лінії, і побачила, що люди, які роздавали їх, уже пішли. На той час ліхтарики в небі зникли, віднесені вітром туди, де їх побачать інші й питатимуть себе, звідкіля ті взялися.
Жан-Філіп розпитував усіх, переконуючись, що кожен може дістатися додому. Шанталь планувала взяти таксі. Дгарам запропонував Бенедетті підвезти її до готелю, оскільки вони зупинилися в тому самому місці. Усі інші теж мали на чому під’їхати. Жан-Філіп пообіцяв зателефонувати Шанталь уранці, аби домовитись зустрітися
