по його щоках. Він не очікував, що народження первістка, ще й у такому важкому стані, настільки розчулить його. Малий був схожим на істоту з якогось іншого світу, його широко розчахнуті очі благали про допомогу. Дивлячись на нього, Ґреґоріо не міг стримати сліз, а Аня між тим не тямила себе від болю.
Двадцятьма хвилинами пізніше народилася дівчинка, трохи більша за свого братика й із сильнішим серцем. Кожне з немовлят важило менше кілограма. Але легені дівчинки були так само недорозвинені, як і в хлопчика. Її поклали до кувеза, і друга медична бригада забрала її геть. Після другого народження в Ані почалася кровотеча, знадобився час і два переливання крові, щоб зупинити її. Ґреґоріо бачив, що обличчя дівчини набуло сірого відтінку. Нарешті лікарі змилостивилися й дали їй ліки, щоб заснула після пережитої травми, ще раз попередивши, що немовлята можуть не вижити. Обидвоє були в критичному стані, і мав знадобитися довгий час, перш ніж їхні життя будуть у безпеці, якщо тільки вони житимуть. Усе вирішиться в наступні дні. Після того як Аня заснула під дією медикаментів, лікарі ще раз поговорили з Ґреґоріо. Він пішов глянути на малюків, що лежали в кувезах, і лише стояв і плакав. Він був настільки зворушений цими крихітними створіннями, його дітьми. Ніч видалася важкою і для нього, а найгірше було попереду. Він гадки не мав, що тепер казати Бенедетті. Усе виявилося набагато складніше, ніж він міг собі уявити. Він гадав, що все якимось чином владнається, тепер же стало зрозуміло, що цього не буде. Принаймні ще довгий час. Не можна втекти від дійсності й оминути наслідки власних вчинків.
Медсестра сказала йому, що після уколу Аня проспить кілька годин, і він збагнув, що може повернутися до готелю. Була восьма ранку, а він усю ніч не телефонував Бенедетті. Просто не мав можливості. А коли Аня прокинеться, він, певно, знову не зможе полишити її. У неї не було родичів у Західній Європі, лише мати в Росії, яку вона роками не бачила. Більше ніхто не міг їй допомогти. Лише він. А тепер було ще двоє немовлят, про яких треба дбати. Він був приголомшений тим, як миттєво до них прив’язався.
Він узяв таксі до готелю й увійшов до «Георга П’ятого», почуваючись так, ніби щойно повернувся з іншої планети. Все тут здавалося нормальним, таким, як минулого вечора, коли вони вдвох вирушили на Білу вечерю. Дивно було спостерігати навколо себе таке буденне життя. Людей, що відбувають на зустрічі, йдуть снідати, блукають вестибюлем, реєструються біля стійки адміністратора. Він піднявся в номер і знайшов Бенедетту за столом. Жінка сиділа, обхопивши голову руками, і застиглим поглядом дивилася на свій телефон. Вона була у відчаї і майже не спала тієї ночі, чекаючи від нього дзвінка. Він і досі був вдягнений, як на вчорашньому бенкеті. Чоловік помітив кров на своїх білих туфлях, і йому стало зле від згадки, як вона туди потрапила. Коли Аня народжувала, кров була скрізь. Їй зробили два переливання. Видовище було жахливим.
– Пробач, що не зателефонував тобі минулого вечора, – глухо промовив він,
