сподівався, що Шанталь зустріне когось, хто захищатиме і дбатиме про неї. Працювала вона наодинці, і він знав, як самотньо їй буває тепер, без її дітей. Хотів би він познайомити її з гідним чоловіком.
– Не думаю, що хтось із нас відчув між нами іскру, – чесно відповіла вона, – але я б із радістю зустрілася з ним знову, як із другом. Певно, я надто стара для нього.
Він був разюче гарний і мав екзотичний шарм, а ще він був розумний і лише на кілька років молодший за неї. Але між ними не виникло жодного потягу, і жінка відчувала, що Дгарам вважає так само. Здавалося, його значно більше зацікавила Бенедетта. Чи, може, він просто відчув жаль до неї і тримався по-лицарськи. Шанталь не знала напевне. Але вона точно не приваблювала його як жінка, та й він сам не змушував її серце битися швидше. Але це все вигадав Жан-Філіп, не вона, тож їй не було чого розчаровуватися. Насправді, вона й не чекала вже зустріти свого чоловіка. Вона починала усвідомлювати, що все вже в минулому. До того ж усі добрі чоловіки серед її знайомих були одружені. Французи рідко розлучаються, навіть коли нещасливі у шлюбі. Цього разу вони мають помірковані «зв’язки» на стороні, що аж ніяк не приваблювало Шанталь. Вона не мала на меті здобути чоловіка і вже точно не посягнула б на чужого. У цьому полягала одна з причин, чому її любили інші жінки: вона була відвертою, чесною і благородною людиною.
– Дуже прикро за Дгарама. Він такий чудовий хлопець. Якщо ти коли-небудь завітаєш до Індії, він тебе там з усіма познайомить. Торік ми з Валері відвідали його в Делі й дивовижно провели час. Всі люблять його. Навіть діти в нього чудові, того ж віку, що й у тебе, – тому він і вважав, що вони будуть гарною парою, але доля вирішила інакше. Між ними явно не виникло жодного потягу. Й обоє розуміли, що цього не сплануєш і не нав’яжеш силою. – Отже, пообідаємо сьогодні? Мені потрібна твоя порада.
– Щодо нового кольору вітальні чи про щось серйозне? – піддражнила жінка. Вони про все радилися між собою, і Жан-Філіп цінував її думку. За дванадцять років їхньої дружби він обговорював із нею безліч питань, аж до одруження з Валері сім років тому. Шанталь усім серцем схвалювала його вибір і дотепер не змінила своєї думки. Вона вважала їх ідеальною парою, і вони були дуже щасливі у шлюбі. То було правильне рішення.
– Серйозне, – таємничо відповів він.
– По справах чи особисте? – спитала вона.
– Розповім за обідом. Той самий час, те саме місце? – вони регулярно обідали разом, принаймні раз на тиждень, у тому самому простенькому бістро в сьомому окрузі на Лівому березі, неподалік від її помешкання. За ці роки вони відвідували й інші ресторани, але надавали перевагу цьому.
– Чудово. Побачимося там, – згодилась вона.
Він уже сидів за їхнім звичним столиком на терасі, коли з’явилась вона, у червоному светрі, джинсах і туфлях на пласкій підошві, які французи називають балетками, за аналогією з балетними пуантами. З довгим білявим волоссям, стягнутим червоною стрічкою у хвіст, вона була вродливою
