теж.
– А одне з таких бажань. Схоже, заради нього варто почекати.
Жінка кивнула, а він кинув оком на її кошик, вражений асортиментом делікатесів, які вона обрала. Важкуватий кошик для її руки.
– Схоже, у вас намічається вечірка.
Вона поклала до кошика ще дві пляшки червоного вина, що додало ваги і святкового вигляду.
– Я везу це все синові до Берліна.
– Щасливий хлопчик. У нього гарний смак і чудова мати, – промовив незнайомець, помітивши фуа-гра і вино.
– Він голодний митець, йому остогидли сосиски й пиво.
Він розсміявся над її словами, і тут підійшла її черга на касі. Підписавши квитанцію, вона наостанок озирнулася на чоловіка, що стояв за спиною.
– Ще раз дякую вам знов за бажання і за гарненький ліхтарик. Ви зробили цей вечір особливим для всіх нас, – вона посміхнулася йому й помітила, що в нього глибокі карі очі й він дивиться просто на неї. Було щось дуже сильне в його погляді – так, наче крізь неї пропустили електричний струм. Шанталь пригадала, що бачила ці очі ще на Білій вечері, коли він простягнув їй ліхтарик і порадив загадати бажання. Тоді, перед польотом ліхтарика, в його голосі лунала наполегливість, і зараз він мав той самий напружений вигляд. У нього було гарне серйозне обличчя.
– Радий, що вам сподобалося. Мені теж. Сподіваюся, ваше бажання збудеться. І приємно вам провести час із вашим сином.
– Дякую, – сказала вона й пішла. Зо хвилину вона думала про нього, про те, який він привабливий, – а потім забула й пішла назад до своєї квартири. Там вона спакувала до валізи їжу для Еріка. Вона не могла дочекатися, коли побачить його. Минуло стільки часу. Чотири місяці, які вона чекала цієї зустрічі, здавалися їй вічністю. Довгий проміжок часу між зустрічами з дітьми був однією з причин, чому вона стільки працювала. Їй подобалося писати, але через це її життя повнилося вигаданими персонажами, які в процесі творчості ставали для неї реальними. Робота над сценаріями для ігрового кіно і періодично для документальних стрічок, присвячених важливим для неї темам, – усе це наповнювало її життя, і результати були блискавичні. В усе, що робила, вона вкладала серце й душу: у свої сценарії, дружбу, в дітей, коли ті дозволяли. Очікування побачення з Еріком у Берліні приємно хвилювало її.
Розділ 4
Коли того вечора Валері повернулася з роботи, напруження у квартирі відчувалося таке, що, здавалося, можна ножем різати. Відколи Жан-Філіп розповів їй про Пекін, вона з ним майже не розмовляла. Вклавши дітей спати, вони повечеряли разом, та якщо зазвичай вони із задоволенням розмовляли після робочого дня, останнім часом вона не промовляла ні слова. Він почувався так, ніби дружина вирішила покарати його, але вона казала, що їй лише потрібен час усе обміркувати. І водночас не хотіла обговорювати це з ним. Їй відомі були всі «за» і «проти». Але її роздуми над пошуком рішення виключали будь-які інші теми
