вона відірвалася від вечері й обернулася до нього, поклавши виделку на стіл. Її очі палали. – Чи ти лише хочеш, щоб я сказала «гаразд» і не звинувачувала тебе за те, що ти зруйнував мою кар’єру? Це не моє рішення, Жане-Філіпе. Ти поставив мене перед неможливим вибором. Поїхати з тобою до місця, яке ми всі зненавидимо, і послати свою кар’єру під три чорти, або залишитися, щоб ти на все життя зненавидів мене, бо я відібрала в тебе таку можливість. Ти заробляєш більше грошей, ніж я, тож, гадаю, врешті-решт, твій голос вагоміший. Просто я вважаю, що це нечесно – все звалювати на мене. А що станеться, коли ми зненавидимо те місце, чи наші діти захворіють, чи я ніколи не отримаю іншої роботи, чи ти не заробиш грошей, на які розраховуєш? Що тоді?
– Тоді ми повернемося додому, – тихо сказав він.
– На той час для мене може бути вже надто пізно. Я майже тринадцять років витратила, щоб опинитися на своїй теперішній посаді у «Воґ». Чому я повинна кидати її? Лише тому, що ти заробляєш більше, ніж я, чи тому, що ти чоловік?
– Ми зробимо це заради родини, Валері. Заради нашого майбутнього. Тут я не можу заробити таких грошей, і це великий крок для мене, – це була правда, і вона теж це знала. – Треба діяти зараз, поки на їхньому ринку гаряче. Можна заробити шалені гроші.
– Нам не потрібні шалені гроші, – серйозно відповіла вона. – Нам чудово вистачає того, що ми маємо.
– Тоді, може, ми все ж приймемо рішення разом. Мені лише подобається перспектива заробити більше і трохи заощадити. Можливо, одного дня ми дуже зрадіємо цим заощадженням. І я не можу заробити таких грошей у Франції чи навіть у Штатах, – хоча він ніколи не замислювався про роботу в Штатах. Обидва не уявляли життя без Франції і любили її.
– Чому гроші мають керувати нашим життям? Ти ніколи раніше так не поводився. Це одна з причин, чому я обожнюю жити тут. Справа не лише в гонитві за грошима, справа в якості нашого життя. А яку якість життя ми матимемо в Пекіні? Ми не китайці. Це зовсім інша культура для кожного з нас, і життя там нелегке. Усі так кажуть. Ти хочеш пожертвувати всім, аби лише заробити грошей? Не впевнена, що я до цього готова.
– Тоді ми не поїдемо, – засмучено промовив чоловік. Він відчував, що не може нічого протиставити її доводам, та й сам чудово розумів усі зворотні боки такої перспективи, особливо в тому, що стосувалося дітей. Він не міг цього заперечити і не хотів брехати їй. Він усвідомлював велику ймовірність того, що вони зненавидять тамтешнє життя і навіть мінімальний термін у три роки виявиться для них занадто довгим.
Вона ще працювала, сидячи за комп’ютером, коли він ліг спати. Вона навіть не побажала йому добрих снів. За кілька днів вона жодного разу не поцілувала його, раптом перетворившись на мегеру, готову в усьому винуватити свого чоловіка. Ще ніколи з нею цього не траплялося. Але вона почувалася так, ніби все їхнє життя опинилося під ударом, а тепер ще й непокоїлася за їхній шлюб. Що станеться, якщо там вони будуть нещасливі й боротимуться із цим усе життя? Пропозиція з Пекіна не влаштовувала її геть
