час вам буде нелегко, – погодився з нею Дгарам. – Чи можу я зателефонувати вам і спитати, як ваші справи? Просто як друг. Хочу бути впевненим, що з вами все гаразд.
– Дякую, – їй було до смерті ніяково ділитися з ним своїми негараздами, але він виявився чуйною людиною. – Пробачте, що розповідаю вам усі ці паскудні речі. Історія вкрай неприємна.
– Так, але це життя, – промовив він зі співчуттям, але без потрясіння. – Іноді люди потрапляють у жахливі ситуації. Моя дружина покинула мене заради іншого п’ятнадцять років тому, і це було в усіх газетах. Він був відомим індійським актором. Усі були нажахані, а мені було гидко, що моє особисте життя опинилось у пресі. Зрештою, галас припиняється, і люди про все забувають. Ми витримали. Діти залишилися зі мною, і нам було чудово. Тоді мені здавалося, що я цього не переживу, але все минулося, – він посміхнувся їй. – Ви б здивувалися, скільки може перетерпіти людина. З часом усе владнається. Ви теж переживете. Він каже, що хоче одружитися з нею?
– Каже, що ні, – тихо відповіла Бенедетта. Після розмови з ним їй стало легше. Вона раділа, що натрапила на нього у вестибюлі, і, хоча це й було принизливо – розповідати малознайомій людині про свої проблеми, але він був добрим до неї і зумів втішити. Це допомогло їй об’єктивно побачити ситуацію. – Гадаю, це була звичайна інтрижка, що вийшла з-під контролю. І тепер йому непереливки.
– Це вже точно, – уїдливо зауважив Дгарам, і Бенедетта посміхнулася. Годину тому вона навіть не уявляла, що посміхатиметься, але це було краще, ніж ридати в готельному номері. Присутність Дгарама надавала їй відчуття спокою і захисту, і йому небайдуже було до її становища. Вона була невинною жертвою ситуації, а він пережив розлучення. І зараз він запитував себе, чи дійде в неї до цього ж, чи вона пробачить Ґреґоріо. Судячи з її слів, вона, вочевидь, мирилася з його невірністю. Але теперішня ситуація загострила все до краю.
Неспішним кроком вони повернулися до готелю, і він сказав, що наступного ранку їде до Лондона, а за кілька днів повертається в Делі.
– Давайте мені знати про себе, – сказав він, коли вони знов повернулися до вестибюля «Георга П’ятого», щедро заставленого рожевими й пурпуровими орхідеями. Цей готель був відомий своїм показним оформленням квітами у виконанні їхнього відомого американського дизайнера. – Я хотів би знати, якщо ви повернетеся до Мілана.
Вона кивнула й подякувала йому за доброту, знову вибачилася, що обтяжує його своїми проблемами.
– Для цього й існують друзі, навіть нові, – промовив він, дивлячись на неї теплим поглядом. – Зателефонуйте мені, якщо я можу чимось вам допомогти.
Він простягнув їй візитівку зі своїм контактним номером, і вона знову подякувала йому, ховаючи картку до кишені. Він мав плани на вечір і думав, чи не запросити її із собою на вечерю. Але підозрював, що жінка надто засмучена, щоб йти до ресторану чи взагалі їсти. Тож він м’яко обійняв її і за кілька хвилин пішов. Вона піднялася нагору, а він вийшов на вулицю до машини, що чекала
