значно легше так говорити, якщо ви не провели тринадцять місяців та один день свого життя у справжньому пеклі.
Доктор змінила тему, відчувши, що Вульф радше витратить решту часу на суперечки, аніж розповість їй щось особисте. Вона розрізала запечатаний конверт, який він приніс із собою, й уважно проглянула знайомий черговий тижневий звіт від Фінлі. З виразу її обличчя здавалося, що вона починала думати, що це величезне витрачання часу, паперу й чорнила, чим так само це вважав і Вульф.
– Здається, детектив Шоу більше ніж задоволений тим, як ти впорався зі стресом кількох минулих днів. Він поставив тобі 10 із 10. Один лише Бог знає, що лежить в основі цієї його системи оцінювання, але… для тебе це добре, – різко відповіла вона.
Крізь відчинену віконну раму Вульф дивився на величезні будинки навпроти Квін Анназ Ґейт. Кожний із них зберегли в бездоганному стані або турботливо реставрували до колишньої величі. Якби сюди не долинав віддалений гомін хаотичного міста, що прискорювався з початком нового несамовитого тижня, він зміг би навіть повірити в ілюзію, що вони опинилися в минулому. До задушливої кімнати пробирався легкий вітерець, хоча температура вже вранці сягнула 28 градусів.
– Я збираюся порекомендувати, щоб до завершення цієї справи ми зустрічалися двічі на тиждень, – промовила доктор Престон-Гол, усе ще читаючи детальний звіт, сторінки якого, як підозрював Вульф, Фінлі нашкрябав своїм незрозумілим почерком.
Вульф напружився, намагаючись контролювати себе і не стискати кулаків перед своїм психіатром.
– Я ціную вашу турботу…
Однак його тон свідчив про протилежне.
– … проте в мене немає на це часу. Я мушу впіймати вбивцю.
– В оцьому «Я» і є корінь нашої проблеми. І саме це мене й непокоїть. Хіба такого вже не траплялося раніше? Відповідальність за те, щоб упіймати його, лежить не тільки на тобі. У тебе є колеги, підтримка.
– У мене в цьому більший досвід.
– А в мене є професійні обов’язки, – зрештою сказала вона.
У Вульфа склалося переконливе враження, що як тільки він зараз не припинить сперечатися, вона може запропонувати зустрічатися тричі на тиждень.
– Тоді домовилися, – промовила вона, гортаючи свій щоденник. – Зможеш у середу вранці?
– У середу я докладатиму усіх зусиль, аби не допустити, щоб чоловіка на ім’я Віджай Рана вбили.
– Тоді в четвер?
– Гаразд.
– О дев’ятій?
– Гаразд.
Доктор Престон-Гол підписала папери й люб’язно всміхнулася. Вульф підвівся й попрямував до дверей.
– І ще, Натане, – Вульф знову розвернувся до неї обличчям, – бережи себе.
Після суботніх жахіть Сіммонс наполіг, щоб у неділю Вульф узяв собі вихідний. Вульф підозрював, що його шеф лише прикривав власний зад і перед тим, як він приступив би до виконання своїх обов’язків, вирішив підстрахуватися підписом психіатра.
Він скористався «Теско Експрес»
