лівому плечі відсвічувала яскрава картинка у вигляді двох схрещених мечів, між якими знаходився круглий диск Сонця чи Місяця.
«Не впусти в свою душу гнів, так само як і жалість, мисливцю», – почув він прощальні слова Велеса, що звучали в усьому єстві воїна Справедливості.
Глава 1. Розділяй і володарюй
20… рік. Сьогодення.
У відомого політика, депутата Верховної Думи – Ігоря Петровича Яцмана, в його заміському будинку, який раніше належав графу Потоцькому, зібралися гості: солідний бізнесмен Олег Хрущовський і головний церковний владика – отець Гундій. Всі вони були давні друзі і напарники.
Починаючи з лихих 90-х, кмітливий Яцман, на прізвисько «Гнус», організував зі спортсменів і кримінальників злочинне угруповання, які промишляли рекетом і розбоєм. Найближчими помічниками у нього були – Хрущовський «Хрущ» і «Гуня». Другий, прийнявши сан священика, в миру Максим Гундій, перетворився в отця Гундія. Крім рекету, бандити не гребували займатися ще й торгівлею наркотиками і кіднеппінгом, що дозволило їм сколотити мільйонний капітал. Невідомо, скільки б ще тривала їх діяльність, якби не втручання відділу МВС по боротьбі з організованою злочинністю.
Виверткий, обережний і хитрий Гнус зумів вислизнути з найближчими спільниками – Хрущом і Гундієм, зі смертельних кліщів міліції. Зачаївшись, вони поміняли місце проживання, благополучно передислокувати в столицю. Награбованих і накрадених грошей було досить, щоб вигідно облаштуватися на новому місці.
Гнус приєднався до однієї з політичних партій і його кар’єра незабаром стрімко пішла вгору. Цьому посприяло ще вміння «вирішувати проблеми» в стилі: «немає тіла – немає справи». Ставши народним депутатом, він завів потрібні знайомства з впливовими людьми в Європі. Тепер, свої примноженні капітали – результат цих знайомств, Ігор Петрович зберігав в надійних швейцарських банках та офшорних компаніях. Але не забував «слуга народу» і про своїх колишніх подільників, а нині шанованих людей – Хруща і Гундія.
Першого, політик підтягнув до свого закордонного бізнесу (поставка наркотиків) і зробив своєю довіреною правою рукою (в т. ч. караючою неугодних осіб). А другому – посприяв зайняти керівний попівський сан, що дозволяв останньому не тільки маніпулювати натовпом парафіян, але й тримати у своїх руках майже весь алкогольно-тютюновий бізнес країни. Посада головного священика не тільки не заважала займатися накопиченням капіталу, але і всіляко цьому сприяло. Були у «головного панотця» і інші людські слабкості. Аж надто сильно любив він вдаватися до плотських утіх з юними прихожанками. Усамітнюючись з ними в келії, отець Гундій цілодобово «відпускав гріхи людські» через ліжко.
Сьогодні вся трійця зібралася за вимогою їх впливового товариша – Ігоря Петровича Яцмана, в його розкішному будинку, для обговорення важливих бізнесових питань. Заодно скуштувати страв, майстерно приготованих особистим кухарем Яцмана.
Гості
