бігали наввипередки. Сашко звернув увагу, що навколо не було жодного дорослого. Тільки діти та підлітки. Одні малювали крейдою на широких тротуарах і дорогах, інші – грали в м’яча і бадмінтон, треті – каталися на роликових ковзанах.
– По-моєму, крім них самих, тут нікого немає, – посміхнувся Сашко.
– Це особливе місце, – з сумом зауважив Велес. – Перед твоїми очима безвинно забиті чисті дитячі душі, знищені рукою безжальних, злісних нелюдей-рептилоїдів. Ці світлі створіння зможуть перевтілитися лише тоді, коли буде знищений їх вбивця, який займе своє місце в Чистилищі для подальшої переробки.
– Мабуть доведеться пізнати, з кого саме розпочати виконання покладеної на мене місії?
– У Всесвіті і в паралельних вимірах все впорядковано і погоджено. Згідно закономірності і черговості дій, тобі самому нікого шукати не знадобиться. Кожен знайде мисливця сам. Обернись! – наказав провідник.
Сашко побачив у себе за спиною знайоме озеро. Дзеркальна синя гладь в оточенні величі зеленого лісу.
– Моє озеро медитацій, – видихнув воїн здивовано, але одразу усвідомив, звідки воно з’явилося тут. Уявне переміщення образів.
– Над водною гладдю ти переглядав свої минулі життя. На цьому ж місці, на березі, ти зможеш бачити нелюдей-вбивць і їх місцезнаходження. Знищивши їх у фізичному світі, будеш повертатися сюди: в потойбічний, за наступними цілями.
– Я так розумію, мені доведеться переміщатися між паралельними вимірами?
– Правильно розумієш. Це для тебе не складе особливих труднощів. Подорожі відбуватимуться під час медитацій. Варто лише подумки опинитися на березі цього озера і відчути запашні аромати прибережної трави, як миттєво опинишся тут. Так само – назад в світ людей.
– Зрозуміло, – кивнув хлопець. – Сподіваюся, це все мені не привиділося уві сні.
Не кажучи ні слова, Велес завдав легкий удар в плече відкритою долонею. В одну мить Сашко здригнувся від опіку і глянув на своє плече. Він аж присвиснув від побаченого. На місці удару красувалося татуювання у вигляді схрещених мечів і диска Місяця або Сонця між ними.
– Що це? – сторопів мисливець.
– Знак, – просто відповів Велес. – Твій персональний знак. Кожен з воїнів-мисливців має точно такий малюнок. Це щось на зразок оберега, за допомогою якого ти будеш невразливий.
Хлопець з цікавістю розглядав татуювання на плечі:
– Точно! Тепер чітко пригадую! Адже у всіх минулих життях, ці мечі завжди були при мені, на лівому плечі, де днем перебував під покровом Сонця, а вночі мій шлях висвітлював Місяць! – проголосив Сашко.
– Ну що ж, на перший раз ти дізнався досить, – промовив провідник. – Згодом, ми продовжимо наші розмови, а поки повертайся назад до земного світу. Дітлахи-вихованці, напевно, тебе зачекалися. Проведи збори і розпочинай виконання місії мисливця Справедливої Міри. І – не впусти в свою душу гнів, так само як і жалість!
Сашко відкрив очі і побачив лікарняну
