глянув на Велеса. Той, лише мовчки посміхнувся і розвів руками.
Сашко погладив тигра по голові.
– Яка м’яка шерсть, – здивувався він. – Під час медитації, я завжди малював в уяві образи точно такого ж озера і лісу. Іноді, тигра або пантеру, що грілися в сонячних променях.
– Думки матеріальні. Всі образи реальні і існують не тільки в нашій уяві, – сказав Велес. – Варто було пригадати, як ти враз опинився там, де тобі вже доводилося бувати. І де відчував гармонію спокою.
– У мене таке відчуття, що я дізнався про секрети всіх віків, суті Всесвіту, Зірок, Місяця – всього. Я володію знанням всього, що виникло з самого початку і буде до безкінечності.
– У цьому полягає твоє призначення.
– Що ти маєш на увазі, Велес? – стрепенувся Сашко, при слові «призначення». – Я думав, що знаю своє призначення на Землі?
– То було одне з багатьох. Тут, ти дізнаєшся про справжнє призначення дане тобі Богом.
– У чому ж воно полягає?
– Перед поверненням до земного світу, ти отримаєш необхідні знання для виконання свого призначення, – продовжував Велес. – Твоя психологічна врівноваженість підніметься вище середнього рівня. У тебе зникнуть хвороби, життя стане глибшим і змістовнішим. Ти знайдеш відповіді на фундаментальні філософські проблеми і питання. А найголовніше, ти дізнаєшся про те, що в житті найважливіше, – Велес посміхнувся з ледь помітною хитринкою в очах.
– Я і так знаю, – впевнено сказав хлопець. – Перемога над собою.
– Найважливіше в житті – Любов до людей, розуміння кожної особистості. Ти прийдеш до нового розуміння життя і смерті – сутності потойбічного світу. Смерть – це вихід свідомості на більш високий рівень. І в цьому, після земного життя, на людину чекає не односторонній суд, а максимальне саморозкриття і розвиток. Адже, накопичення знань триває, навіть після смерті. Але нові знання і розуміння приходить не відразу. Скинувши тіло, душа нічого не розуміє і не знає.
– Я з’явився в цей світ таким, яким пішов зі старого, – знизав плечима Сашко, – ніяких корінних змін особистості при переході до потойбічного світу, зі мною не відбулося.
– Вірно. Ти залишився таким же, як і був. Все що ти напрацював на Землі, залишилося з тобою. Збереглася лише твоя індивідуальність.
– Значить, все-таки, я помер?
– Ти знову повторюєш дурне запитання, – Велес уважно дивився хлопцеві в очі. – Ти – не помер, і скоро твій дух повернеться назад.
– У власне тіло?
– Так.
– Як скоро? – заметушився Сашко. – Наскільки мені відомо, душа не може багато часу перебувати на далекій відстані від фізичного тіла. Інакше, вона… залишає земний світ і… – підбирав він потрібні слова. – І… переходить в потойбічний… тобто в цей… як я розумію…
Велес знову посміхнувся одними куточками уст:
– У твоїй свідомості, зараз повний сумбур думок. Але, я зрозумів твоє запитання, –
