інтерпретація – це те, що вирізняє справжнього генія бізнесу.
Енді Ґроув у своїх прогнозах щодо Intel спирався на метод екстраполяції, відомий як «закон Мура». 1964 року Ґордон Мур – пізніше один зі співзасновників Intel – передбачив, що кількість транзисторів на нових моделях інтегральних схем буде подвоюватися кожні 18–24 місяці. Галузь працювала впродовж двох десятиліть відповідно до цього припущення, доки Ґроув чітко сформулював своє бачення майбутнього в кінці 1980-х. Тоді як інші мали закон Мура за черговий приклад прогресу інженерної справи, в інтерпретації Ґроува це була стратегія, покликана змінити структуру комп’ютерної індустрії. Ґроув доводив: якщо Intel і надалі керуватиметься законом Мура, конкурентам доведеться вкладати всі свої ресурси у виробництво мікросхем, або чипів. Це неминуче призвело б до руйнування системи вертикально інтегрованих компаній, яка панувала у цій сфері протягом десятиліть. На той час провідні комп’ютерні компанії, на чолі з IBM і Digital Equipment Corporation (DEC), виробляли все до найдрібнішого комплектувальних частин. Вони самі випускали напівпровідники, створювали своє «залізо», самі писали операційні системи й поширювали готову продукцію через власні відділи продажів. За декілька років до того, як це стало очевидним для всього світу, Ґроув передбачив зникнення такої моделі на користь горизонтальної інфраструктури бізнесу: чипи, апаратне забезпечення, операційні системи, застосунки, збут – на кожному рівні домінуватимуть лише декілька потужних компаній. Спираючись на цей прогноз, він спланував і спрямував діяльність Intel виключно на завоювання лідерських позицій у сегменті виробництва мікропроцесорів.
Білл Ґейтс також у баченні майбутнього спирався на закономірності, описані Муром, але він сприйняв подвоєння комп’ютерної потужності за імпульс, що перетворить комп’ютерне «залізо» на звичайний товар, тоді як по-справжньому цінуватися в комп’ютерній індустрії буде програмне забезпечення. В інтерв’ю 1994 року він згадував, як розмірковував тоді:
Коли потужність мікропроцесора подвоюється кожні два роки, складається враження, що потужність комп’ютера майже знецінилася. То навіщо, запитаєте ви, брати участь у бізнесі, який виробляє те, що майже нічого не коштує? Що ж тоді є дефіцитним і цінним ресурсом? Що це за продукт, який обмежує можливість отримати вигоду з цієї безмежної потужності комп’ютера? Програмне забезпечення.[33]
Ця здогадка була революційною та пророчою, як і впевненість Ґейтса в тому, що настане день, коли на кожному столі в кожній домівці буде персональний комп’ютер, – цю думку він висловив ще 1975 року. Подібне прогнозував і Стів Джобс, щоправда, за рік чи навіть трохи пізніше, коли він разом зі Стівом Возняком 1976 року заснував Apple Computer. І Microsoft, і Apple з’явилися завдяки цьому передбаченню, тоді як галузеві світила переконували в безглуздості ідеї домашнього комп’ютера. Одного разу Ґордон Мур сказав нам, що в 1970-ті він не уявляв, як комп’ютер може бути корисним удома – хіба що на кухні для зберігання кулінарних рецептів. А 1977 року Кен Олсен,
Playboy Interview: Bill Gates //
