планування – виконувалася згідно з установленою процедурою.
Джобс, який був молодший на ціле покоління, занурився в бунтарську субкультуру кінця 1960-х і був готовий кинути виклик суспільству. Іноді його вважали трохи схибленим, адже він часто поводився так, ніби загальновживані правила його не стосувалися. Джобс нерідко з’являвся на зустрічах босоніж або неголеним (а інколи й немитим, завдаючи прикрості колегам і друзям). Він зняв номерний знак зі свого «мерседеса» та на паркінгу Apple окуповував місця, призначені для людей з обмеженими можливостями. (Ґроув, навпаки, паркувався на будь-якому вільному місці на стоянці Intel, так само як інші працівники компанії.) Проте, незважаючи на зовнішню недбалість в особистому житті, у питаннях дизайну Джобс був перфекціоністом, одержимим вишуканістю та простотою. «Якщо щось не в порядку, не можна просто проігнорувати це і сказати, що полагодите все пізніше, – наголошував він. – Адже саме так чинять інші компанії».[18]
Коли Джобс зауважував це, він, мабуть, мав на увазі Microsoft.[19] Порівняно з Джобсом, Білл Ґейтс вражав своїми технічними навичками. Навчаючись у коледжі, Ґейтс винайшов алгоритм розв’язання комбінаторної задачі з прикладної математики, яку довгий час нікому не вдавалося подолати. До того ж понад тридцять років цей спосіб залишався найефективнішим. Неодноразово, побачивши, як інші б’ються над усуненням технічних проблем, він кидав: «Я б зробив цю програму за вихідні».[20] Але досконалість ніколи не була для Ґейтса самоціллю. Він був прагматиком і всю увагу зосереджував на створенні продуктів, а згодом і платформ, які були «достатньо якісними», щоб захопити масовий споживчий ринок.[21] Тоді як Джобс уважав себе майстром і митцем, Ґейтс пишався своїм талантом зламувати й розробляти комп’ютерні програми, просувати продукти на ринок, а потім поступово вдосконалювати їх.
Незважаючи на відмінності у вихованні та характері, Ґейтс, Ґроув та Джобс мали декілька спільних ключових рис. Найважливішим було те, що всі троє вирізнялися надзвичайною амбіційністю та плекали великі мрії – не стільки щодо себе, скільки щодо своїх компаній, галузей та світу в цілому. Вони були рішуче налаштовані впливати на все навколо. Ґейтс, наприклад, пригадував, як він разом із Полом Алленом 1975 року заснував Microsoft: «Ми мріяли про комп’ютер на кожному столі в кожній домівці».[22] І вони мали на увазі не будь-які комп’ютери, а ті, які б використовували програмне забезпечення Microsoft. Щодо Джобса, то він щиро вірив, що продукти Apple, за його словами, «залишать відбиток у всесвіті».[23] Він поставив собі на меті не просто створити продукти, які купуватимуть, але змінити повсякденне життя мільйонів людей. І жодна із цих інновацій не була можливою без мікропроцесора, який винайшов Intel. Ґроув своєю метою проголосив оновлення світової комп’ютерної індустрії, центром якої він бачив Intel.
До того ж Ґейтс, Ґроув і Джобс були прибічниками жорсткої професійної етики і впроваджували її в корпоративну культуру
Isaacson W.
Стів Джобс рідко піддавав критиці якість і нестачу «смаку» в продуктах Microsoft. Див., наприклад, його висловлювання в документальному фільмі
Allen P.
Cusumano M.
Цит. за: Beaumont C. “Bill Gates’s Dream: A Computer in Every Home” [Electronic resource] //
Isaacson W. Steve Jobs. – New York: Simon & Schuster, 2011. – P. 94.
