шо виворот такий лежить, чириз йóго пирилазити, бо вже тоді шось робицця людини. Ну, да видно, од того шось воно й іде… Молисся тоді. Ото, каже, молися «Да воскрєснєт Бог», то, каже, не заблудися. То, знаєте, колись рано – заспішив, да пошов, да, може, й не помолився».[165]
– «Правільно, правільно. Як у ліси, то є так, шо заблудисся і можеш нєсколько раз на їдне і то саме місце. Ето так як шось лихе водить. Та, є такі місця. Кажуть, як ідеш, як нагньóна десь шось, хвоїна чи що, бо її шось там… ну, так як виворот, то ни мона проходити, бо будеш блудити. І то так є. Якось ходить, ходить, поки якось вийде. Молитись треба».[166]
Заблудити можна де завгодно: у лісі, у полі й навіть у хаті на печі. Водночас часто вірять, що людину «водить» у певних місцях (На Богородчанщині такі місця називають «блýдникó»; «блудникóм» можуть іменувати й безпосередньо чорта, який увів в оману): «Там десь на Чортяниці, кажуть, часто люди блудять в лісі, то таке чула. Як по ягоди ходять в ліс, то там таке місце є, Чортяниця називають, о, то там, кажуть, люди блудять часто. Там на повороті, як до озера, в сторону Білорусі. Ну, то ще колишня назва… Може, через те й називається Чортяниця, що блудять. Перехреститися, помолитися, і тоді… о то завжди баба казала: шось злякаєшся – христись».[167]
Зазвичай це місця чиєїсь передчасної смерті:
– «То є такі місця у нас по лісах, блудники, то там кожен раз заблудити можеш. То таке нечистемісце, там помер хточи, може, нечистий дух сидить тамка».[168]
– «То є такі місця – блудники, то там, де хтось вмирав чи вбили кого, а його не поховали, не відправили по ньому. То там, кажуть, можна заблукати. Навіть я колись замолоду заблудила, то три години ходила, як яка мана мене взяла».[169]
– «Блудники – то такі місця, де багато людей вмерло, а їх не поховали по звичаю, то скільки раз на тому місці будеш, стільки раз заблудишся».[170]
– «То вступив в те місце, чи крутило, чи вешалник де висів, бо ж то ліс, чи потоплéник де, чи шо пройшло. Ето будеш близько хати, і закрýтися, ходитимеш».[171]
Українці виробили цілий арсенал захисних засобів від «блуду». Їх зазвичай використовували комбіновано. Це насамперед молитва (особливо помічною вважали молитву «Чесному хресту»). Промовляючи молитву, хрестилися (при цьому трапляються відомості, ніби від блуду слід хреститися лівою рукою: «В лісі є блýдник, багато є блудникá. Як зайдеш тамечка, то будеш блудити. Лівов руков хрестишсі та й молишсі».[172]
На Богородчанщині, заблукавши, ламали гілку ліщини, «бо кажуть, шо під нею янгелики сидять».[173] Ця мотивація пов’язана з відомою легендою про Божу Матір, якій ліщина дала прихисток під час грози. Дерево після цього стало немовби святим, тож і блискавка в нього не влучає.
Добре мати при собі й шматочок «аркуша» та «всенощну» пшеницю: «Як людина йшла в дорогу чи кудись, то все брала з собою. То всенощну пшеницю – аби не заблудити, аби не привиджувалося нічого,
Зап. 24.07.2015 у с. Залізниця Любешівського р-ну Волинської обл. від Швайко Антоніни Володимирівни, 1946 р. н.
Зап. 25.07.2015 у с. Угриничі Любешівського р-ну Волинської обл. від Лукашевич Євгенії Миколаївни, 1938 р. н.
Зап. 26.07.2015 у с. Дольськ Любешівського р-ну Волинської обл. від Савчук Надії Василівни, 1967 р. н.
Зап. Л. Оніщук 12.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Зарубай Галини Михайлівни, 1964 р. н., уродженки с. Глибівка.
Зап. Л. Оніщук 13.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Жирик Євдокії Дмитрівни, 1934 р. н.
Зап. Л. Оніщук 15.07.2008 у с. Глибока Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Дем’янюк Марії Іллівни, 1952 р. н.
Зап. 27.07.2015 у с. Великий Курінь Любешівського р-ну Волинської обл. від Шмаль Галини Никонівни, 1942 р. н., уродженки с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.
Зап. 16.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Сойки.
Зап. Л. Оніщук 19.07.2008 у с. Нивочин Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Мартинюк Параски Іванівни, 1921 р. н.
