повір’я зі Славутщини: «Як построїм хату і як нема домовика, то нема й життя. Він в кожній хаті повинен бути».[654]
Годованець
Назви. Одним із найбільш популярних персонажів української демонології є різновид домашніх духів, відомий у спеціалізованій літературі як «дух-збагачувач», чи «домашній чорт». У народі його зазвичай називають годованцем. Унаслідок ототожнення з чортом побутують ще й такі назви, як чорт, нечиста сила, нечистий, біда, бізі, обіжа, дідько, дітко, дідко, ґідько, дідýх, діявол, злий дух, злий, моцейник; той, моци би не мав та ін.
Слід усе ж відзначити, що ототожнюють цих двох істот далеко не завжди: «Той, шо він вигодований, – то інакше. А то – дітко, чорт, – казали».[655] Тож побутує й низка с пецифічних назв, які виражають ті чи ті характеристики саме цього персонажа. У назвах годóванець, гоудóванець, гудóванець, гоудóваний чи хóванець, виховáнок, плеканчик закладена інформація про походження. Назви допомíжник, помічник, помóчнік, пастушок, щасливець окреслють функції. У назвах домашній; той, шо на горіщи; той, шо за платвов сидит; підхалупник, зáсідич, засідáч відображено локалізацію. Назва той, шо солі не їсть вказує на його вподобання.
Особливо цікавими є відантропонімні назви, зокрема мілько, микита, михаськó, федьó, малий федьó, фéдько, петрусь, юрко, юзик, іванцьó, антипко та ін. (Водночас трапляються й думки, що «Федьо – то чорт. То не гудованець».[656]) Домашнього духа могли називати за ім’ям його господаря: «Юрко, бо в Юрка диявол був, то казали, шо то юрко».[657]
Нерідко домашнього духа в одному й тому ж селі називають по-різному: «Та то казали, шо то зáсідич, той дух. […] То казали і годованець, і зáсідич, і федьó»;[658] «то казали годованець, засідáч (бо він десь сидів там)».[659]
Відома на теренах, де побутують уявлення про годованця, і назва «домовик», хоча чим ближче до Карпат, тим частіше місцеві жителі констатують її нехарактерність:
– «Домовик, то я на сході чую, що домовик. В нас казали – злий дух, дідько».[660]
– «В нас таких нема, то більше на сході».[661]
– «Домовик – то я читала по газетах. Мілько, диявол».[662]
– «Вперед казали – годованець. [Домовик] – то русскі кажут».[663]
– «Домовик старші люди не казали».[664]
Низку назв (як і безпосередню характеристику) духа-збагачувача з Бойківщини зафіксувала Н. Войтович (Левкович),[665] з Опілля – Б. Кузьмінська.[666]
Походження. Годованець міг завестися в хаті, якщо її побудували на «нечистому місці»; можна було й купити помешкання, де його колись «вигодували»:
– «Є такі хати, шо людина має в домі якогось духа, чорта. То є не кождий. То є такі єдиниці, шо є такі пляци нечисті, шо там воно було і там воно годувалося.
Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість українців: Монографія / Р. Сілецький. – Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2011. – С. 357.
Зап. 25.09.2003 у с. Великосілля Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Боберської Анастасії Дмитрівни, 1933 р. н.
Зап. 09.07.2005 у с. Головецько Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Грисяка Федора Олексійовича, 1936 р. н.
Зап. 14.07.2008 у с. Міжгір’я Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Зіняк Марії Михайлівни, 1925 р. н.
Зап. 12.07.2005 у с. Дністрик Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Федорів Єви Іванівни, 1923 р. н.
Зап. 15.07.2005 у с. Мшанець Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Нагини Михайла Даниловича, 1932 р. н.
Зап. 13.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Загірняк Палагни Федорівни, 1936 р. н.
Зап. Л. Оніщук 19.07.2008 у с. Нивочин Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Гошівської Ганни Василівни, 1948 р. н., Мартинюк Параски Іванівни, 1921 р. н.
Зап. 16.07.2003 у с. Пороги Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Фуфалько (Кудлейчук) Марії Гнатівни, 1949 р. н.
Зап. 25.09.2003 у с. Соснівка Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Мирдич Марії Федорівни, 1929 р. н.
Зап. 23.09.2003 у с. Катина Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Терлецької Катерини Іванівни, 1932 р. н.
Войтович Н. Народна демонологія Бойківщини: Монографія / Н. Войтович. – Л.: Сполом, 2015. – С. 29–30.
Кузьмінська Б. П. Демонологія українців Опілля: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.05 «Етнологія» / Б. П. Кузьмінська. – Л., 2013. – С. 8.
