починає залежати від чиєїсь слабкості, ви обеззброюєте себе і дозволяєте цій слабкості вносити у ваше життя безлад. Крім того ваше «вчора» тримає ваше «завтра» у заручниках.
Ось вам одна життєва історія, яка напрочуд добре ілюструє нашу здатність обирати. Я почув її від одного сміливого, неймовірного чоловіка, який навчився впливати на свого «жахливого» шефа і навіть наставляти його:
«Почавши працювати на посаді директора з персоналу, я чув страхітливі історії про характер мого нового боса. Власне, якось в його кабінеті я й сам став свідком того, як він розлютився на одного з працівників. Я негайно присягнув собі, що ніколи не потраплю йому під гарячу руку. І старанно дотримувався цієї обіцянки. Я привітно розмовляв із шефом, зустрівши його в коридорі. Я вчасно здавав його секретареві всі звіти. Я ніколи не повертався з обідньої перерви серед останніх, аби він не звернув на мене увагу. Я навіть відмовлявся грати з ним у гольф, аби ненароком не перемогти його.
Невдовзі я усвідомив, що став справжнім боягузом. На роботі мене поглинали справи, яких я не міг контролювати. Я марнував дорогоцінну творчу енергію, обмірковуючи вирішення проблем, які ще не виникли. Оскільки я був переляканий, то не міг працювати на компанію на повну міць. Я не був провідником змін. По суті, єдиною зміною, яка б мене по-справжньому задовольнила, була б зміна роботи. Я навіть домовився про співбесіду в іншій компанії.
Проте, відчувши сором за себе, я відмінив цю співбесіду й вирішив зосередитися на тому, щоб упродовж дев’яноста днів досягнути припустимих змін. Насамперед я вирішив доконечно зав’язати нормальні стосунки зі своїм шефом. Нам не потрібно було ставати друзями-нерозлийвода, але ми повинні були співпрацювати як колеги.
Одного дня начальник зайшов до мого кабінету. Ми дещо обговорили, а потім, кілька разів подумки проговоривши потрібні слова, я сказав: „До речі, чи можу я щось зробити, аби допомогти вам працювати продуктивніше?“
Він розгубився: „Що ви маєте на увазі?“
Я сміливо продовжував: „Що я можу зробити, аби полегшити те навантаження, яке ви відчуваєте на роботі? Це мій обов’язок – зробити вашу роботу легшою“. Я посміхнувся нервовою посмішкою, яка промовляла „будь ласка, не вважайте мене диваком“. Я ніколи не забуду вираз його обличчя. Це стало початком наших взаємин.
Спочатку мене навантажували лише незначними дорученнями, виконуючи які я не міг нічого зіпсувати, наприклад: „Надрукуйте для мене нотатки“, „Ви б не могли зателефонувати за цим номером?“ Після шести тижнів подібних завдань він підійшов до мене і сказав: „Я розумію, що з вашою освітою і досвідом ви добре знаєтеся на компенсаціях працівникам. Ви не проти попрацювати над цим аспектом страхування? Наші ставки дуже високі; поміркуйте, що тут можна зробити“. Уперше він попросив мене зробити те, що могло мати важливі наслідки для компанії. Я скоротив річний страховий внесок з 250 000 до 198 000 доларів. Я також
