що нещодавно помер його батько. Незадовго до смерті батько покликав свою дружину і сина-полковника, аби попрощатися з ними. Він насилу говорив. Дружина постійно схлипувала; син нахилився до батька, і той прошепотів йому на вухо: «Сину, не проживи своє життя так, як я. Я неправильно чинив із тобою і з твоєю матір’ю і ніколи не намагався нічого змінити. Сину, пообіцяй мені, що ти не житимеш так, як я».
Це були останні слова, які полковник почув від свого батька, який невдовзі по тому помер. Але він сприйняв їх як найцінніший дарунок у спадок, який тільки міг залишити йому батько. Він одразу вирішив, що прагнутиме змін – у кожній сфері свого життя.
Пізніше полковник сказав мені по секрету, що він планував вийти у відставку і відпочити. Власне, він таємно сподівався, що його наступник буде не таким успішним, яким був він, і це стане очевидним для всіх. Проте після свого прозріння під час розмови з батьком він вирішив не лише взяти на себе роль каталізатора змін і вибудувати принципи міцного лідерства в культурі свого підрозділу, а й подбати про те, аби його наступник став успішнішим за нього. Прагнучи впровадити ці принципи лідерства в структури, системи і процедури своєї організації, він збільшував імовірність того, що його здобутки переходитимуть від одного покоління лідерів до іншого.
Потім він сказав, що до тієї розмови з батьком він свідомо обирав легшу дорогу, виконуючи, по суті, роль охоронця традицій минулого, і життя посередності. Проте завдяки своєму батьку він зважився стати на шлях величі, важливого життєвого внеску і значущості – той шлях, який насправді приводить до змін.
Кожен із нас може свідомо відмовитися від життя посередності й жити заради досягнення величі – вдома, на роботі і в суспільстві. Незалежно від того, як складаються обставини, таке рішення може прийняти кожен із нас – ця велич може знаходити вияв у демонстрації дивовижної сили духу під час боротьби з невиліковною хворобою; або в покращенні життя дитини, яка завдяки нам почне вірити у власну значущість і потенціал; або у прийнятті ролі каталізатора змін в організації чи ініціатора зрушень у суспільстві. Усі ми здатні стати на шлях величного життя або навіть простіше – зробити один день не просто хорошим, а великим. Не важливо, скільки часу ми йшли життєвим шляхом до посередності, ми можемо завжди змінити напрям. Завжди. Це ніколи не пізно. Ми можемо знайти свій голос.
Щойно ви обрали «оту, якою менш ходили» дорогу. Аби знайти свій голос, вам потрібно:
1. Знайти свій голос, дійшовши до розуміння своєї справжньої суті – яку я називаю трьома дивовижними вродженими дарами (розділ 4), – і розвивати й послідовно використовувати інтелектуальні здібності, пов’язані з кожною з чотирьох складових вашої натури.
2. Видобути свій голос, культивуючи вищі прояви людського інтелекту – бачення, дисципліну, пристрасть і сумління (розділ 5).
Фільм «Розкриття характеру» (Discovery of a Character)
Я
