усним голосуванням.
– Господи, Ґлене, ну ми ж усі американці…
– Ні, отут ти помиляєшся, – відказав Ґлен, розплющуючи очі. Вони здавалися запалими й налитими кров’ю. – Ми – жменька недобитків без жодного уряду. Ми – випадкова мішанина з усіх вікових, релігійних, класових, расових груп. Уряд – це ідея, Стю. Тільки так і ніяк інакше, якщо відкинути бюрократію та іншу хрінь. Я поясню докладніше: уряд – він у голові, це доріжка пам’яті, прокладена в мізках. Що нам зараз потрібне – це культурне відставання.[64] Більшість цих людей досі вірять у представницький уряд – республіку, – це сприймають за демократію. Але культурне відставання ніколи не триває довго. Мине трохи часу, і почнеться нутряна реакція: президент мертвий, Пентагон порожній – хоч в оренду здавай, а в Білому домі й Сенаті дебати ведуться хіба що між мурахами і тарганами. Наші тут скоро отямляться й усвідомлять: старе життя закінчилося, тож суспільство можна змінити як їм заманеться. Ми хочемо – нам необхідно – перехопити ініціативу, доки вони не отямилися й не впороли якусь дурницю.
Він кивнув пальцем на Стю.
– Якщо на зборах вісімнадцятого хто-небудь устане й запропонує абсолютну владу матінки Ебіґейл, а щоб ми з тобою й оцим Андросом стали її радниками – то ці люди проголосують за це одностайно в щасливому невіданні, що проголосували за першу в Америці диктатуру від часів Г’юї Лонга.[65]
– Ох, просто не віриться. Тут же випускники коледжів, юристи, політичні активісти…
– Певне, колись вони були такими. А тепер вони – жменька втомлених, наляканих людей, які не знають, що з ними буде. Може, хтось і пищатиме, але вони заткнуться, коли їм сказати, що матінка Ебіґейл та її радники повернуть у місто електрику за шістдесят днів. Ні, Стю, дуже важливо, щоб ми передусім ратифікували дух старого суспільства. Оце я мав на увазі під відновленням Америки. Це має бути саме так, поки ми перебуваємо під прямою загрозою людини, яку називаємо Супротивником.
– Давай, що далі?
– Добре. Наступний пункт порядку денного – щоб уряд діяв, як у невеликому населеному пункті Нової Англії. Ідеальна демократія. Поки нас порівняно мало, це працюватиме. Тільки замість ради міських виборних у нас буде семеро… представників, гадаю. Представників Вільної зони. Як звучить?
– Гарно.
– От і мені подобається. І ми подбаємо, щоб обрали тих самих людей, які будуть у комітеті. Зробимо так, щоб треба було поспішати, доки ніхто не почав на всю губу агітувати за своїх друзів. Доберемо тих, хто нас висуне і підтримає. Голосування піде, як діти в школу.
– Чисто виходить, – захопився Стю.
– Атож, – похмуро мовив Ґлен. – Якщо хочеш зробити коротке замикання в демократичному процесі, то соціолог до твоїх послуг.
– Ну а далі?
– Дуже популярна штука. У цьому пункті буде сказано: «Резолюція: дати матінці Ебіґейл абсолютне право вето на будь-яку дію, пропоновану Комітетом».
– Господи!
Культурне відставання, або культурний лаґ (culture lag), – поняття, що запровадив соціолог В. Оґбьорн. Описує ситуацію, в якій одні частини культури розвиваються швидше за інші, що може позначитися на моральному стані суспільства.
Huey Pierce Long – радикальний демократ, губернатор Луїзіани у 1928–1932 роках. Жорстко контролював справи штату, заслуживши прізвисько Цар-Риба. Був убитий у 1935 році.
