Петрушечко, чому ти плачеш?
Вона обернулася, бачить: стоїть перед нею гарний юнак і привітно всміхається.
– Хто ти і звідки знаєш моє ім’я?
– Я відьмин онук. Бабуся хоче згубити тебе, але я тебе врятую, Петрушечко. Поцілуй мене – і я наповню твій кошик.
– Ні, не поцілую, адже ти онук відьми.
– Що ж, я однаково наповню твій кошик.
Повернулася Петрушечка додому з кошиком води. Відьма від злості вся побіліла й питає дівчину:
– Зізнайся, тобі допоміг мій онук?
– Ні, – відповіла Петрушечка.
– Ну добре ж, подивимося, хто кого здолає.
Уранці кличе відьма Петрушечку й наказує:
– Візьми оцей мішок із зерном. Я вийду погуляти, а коли повернуся, щоб був готовий хліб. Якщо не спечеш його, знай – я тебе вб’ю.
Замкнула відьма бідолашну Петрушечку на ключ і пішла гуляти. Узялася Петрушечка до роботи, та бачить – не встигне розтовкти мішок зерна та спекти хліб. Сіла вона на мішок і голосно заплакала. Тут підійшов онук відьми й каже їй лагідно:
– Не плач, Петрушечко, я врятую тебе й цього разу, тільки поцілуй мене.
– Ні, не поцілую, адже ти онук відьми.
Але юнак знову допоміг Петрушечці. Коли відьма повернулася, хліб уже стояв на столі.
– Ти бачила мого онука? Це він спік хліб? – допитується відьма.
– Ні, – відповідає дівчина.
– Ну добре ж, подивимося, хто кого здолає.
Наступного дня кличе відьма Петрушечку й каже їй:
– Сходи до моєї сестри, вона живе ген за отим лісом. Візьми в неї мою скриньку й принеси мені.
Відьма ще раніше змовилась із сестрою, що, тільки-но Петрушечка прийде, та її вб’є.
Дівчина рушила в дорогу, не відаючи, що чекає на неї вірна смерть. Дорогою зустрівся їй відьмин онук.
– Куди йдеш, Петрушечко?
– По скриньку до сестри моєї пані.
– Ох! Бідолашна Петрушечко, бабуся посилає тебе на смерть. Поцілуй мене – і я тебе врятую.
– Ні, адже ти онук відьми.
– Однаково я врятую тебе, тому що люблю більше за життя. Ось тобі пляшечка з маслиновою олією, шматок хліба, мотузка й мітла. Коли прийдеш до будинку відьми, змасти цією олією дверні петлі, а шматок хліба кинь сторожовому псу. Потім ти побачиш бідну жінку, що дістає воду з криниці, прив’язавши до цебра свої коси. Подаруй їй мотузку. На кухні ти зустрінеш іншу жінку, яка чистить піч від золи. Подаруй їй оцю мітлу. Скринька лежить на шафі, візьми її й відразу біжи з хати. Послухаєшся мене – залишишся живою.
Петрушечка все так і зробила. Коли вона прийшла в дім відьминої сестри, то побачила на шафі скриньку, схопила її й прожогом кинулася геть. Сестра відьми помітила, як дівчина тікає, підскочила до вікна й закричала:
– Агов, ти, там, на кухні! Убий швидше цю злодійку!
– Ні, вона подарувала мені мітлу.
Тоді
