Нам іще багато про що треба поговорити.
Сердитий, він рушив у протилежний бік, а Ленґдон зник у темряві. Підійшовши до ґрат, Фаш проліз під ними й увірвався в кабінет Соньєра.
– Хто дав дозвіл Софі Неве увійти в цю будівлю? – заревів він на агентів.
Першим відповів Колле.
– Вона сказала охороні внизу, що розшифрувала код.
Фаш озирнувся навкруги.
– Вона пішла?
– А хіба вона не з вами?
– Пішла, – Фаш визирнув у темряву коридору. Спочатку він хотів зв’язатися з охоронцями внизу й наказати затримати її та привести сюди, перш ніж вона піде з будівлі, а потім передумав.
Викинувши її з голови, він почав дивитися на мініатюру лицаря на столі Соньєра. А тоді обернувся до Колле:
– Ви стежите за ним?
Колле коротко кивнув, а потім повернув екран ноутбука до Фаша. Червона цятка чітко блимала на плані поверху біля приміщення, позначеного як туалети для відвідувачів.
– Гаразд, – сказав Фаш, виходячи в коридор, – я маю зателефонувати в одне місце. Пильнуйте, щоб підозрюваний не покинув приміщення.
Розділ 12
Роберт Ленґдон відчував легке запаморочення, поплентавшись до кінця Великої галереї. Телефонне повідомлення від Софі весь час програвалося в його голові.
Зайшовши до чоловічого туалету, Ленґдон клацнув вимикачем.
Приміщення було порожнє.
Він підійшов до умивальника й умив обличчя холодною водою. Різке світло залило голі кахляні стіни, які пахли дезінфекцією. Коли він витер обличчя, двері за його спиною рипнули. Він різко обернувся.
Увійшла Софі Неве, і в її зелених очах горів переляк.
– Слава Богу, ви тут. У нас небагато часу.
Ленґдон стояв біля умивальника, спантеличено дивлячись на поліцейську дешифрувальницю. Якусь хвилину тому він прослухав її телефонне повідомлення, і що більше він прокручував його в пам’яті, то більше переконувався, що вона говорила серйозно. Не реагуйте на це повідомлення. Просто спокійно прослухайте його. Ви зараз у небезпеці. Тримайтеся до мене… Ленґдон вирішив робити саме так, як радила Софі.
– Я хотіла попередити вас, мсьє Ленґдон, – почала вона, переводячи подих, – що ви sous surveillance cachée. За вами ведеться приховане стеження, – поки вона говорила, її англійська з акцентом відбивалася луною від кахляних стін, надаючи її голосу особливого звучання.
– Але… чому? – спитав Ленґдон. Софі вже пояснила це йому по телефону, але він хотів ще раз почути з її вуст.
– Тому що, – сказала вона, роблячи крок до нього, – Фаш підозрює у скоєнні вбивства саме вас. Гляньте, що у вас у лівій кишені піджака. Там доказ того, що вони стежать за вами.
Ленґдон відчув, що починає розуміти більше. Глянути у власну кишеню? Звучить, як дешевий фокус.
– Зараз.
Приголомшений Ленґдон засунув руку до лівої кишені свого твідового піджака – до тієї, якою ніколи не користувався.
