Ленґдона і поклала йому назад у кишеню піджака.
– «Жучок» залишиться у вас. Принаймні зараз.
Ленґдону стало зле.
– З якого дива Фаш вирішив, ніби я вбив Жака Соньєра?
– Був ще один доказ, якого ви не бачили, – обличчя Софі спохмурніло, – ви пригадуєте ті три рядки тексту, які Соньєр написав на підлозі?
Ленґдон кивнув. Слова і числа закарбувалися в його пам’яті.
Софі перейшла на шепіт.
– Був і четвертий, який Фаш сфотографував і стер перед тим, як прибули ви.
Ленґдон знав, що чорнило для маркера, яке проявляється, легко можна витерти, але навіщо Фаш нищив докази?
– В останньому рядку послання, – сказала Софі, – є те, чого Фаш не хотів, щоб ви знали. Принаймні, поки він не розбереться з вами. – Вона витягла з кишені свого светра аркуш із комп’ютерною роздруківкою фотографії та почала розпрямляти його. – Це повне послання, – і вона простягла аркуш Ленґдону.
Приголомшений, Ленґдон глянув на знімок. Останній рядок був для нього наче удар у живіт.
13—3–2—21—1–1—8—5
O, Draconian devil!
Oh, lame saint!
P. S. Find Robert Langdon[22]
На кілька секунд він завмер, втупившись очима у фото. P. S. Find Robert Langdon.
Йому здалося, ніби підлога захиталась у нього під ногами. «Соньєр залишив постскриптум із моїм іменем?» Він не міг навіть уявити чого б це.
– Отже, вам має бути ясно, – сказала Софі, пильно дивлячись на нього, – Фаш наказав, щоб вас притягли сюди серед ночі, бо вас підозрюють у першу чергу.
Принаймні тепер він зрозумів, чому Фаш виглядав таким самовдоволеним, коли Ленґдон висловив припущення, що Соньєру було б легше написати ім’я свого вбивці.
Знайти Роберта Ленґдона.
– Чому Соньєр написав це? – спитав Ленґдон, і його збентеження поступилося місцем гніву. – Навіщо мені було вбивати його?
– Фаш іще має розкрити мотив, але він записав усю свою розмову з вами, сподіваючись, що ви могли про це проговоритися.
Ленґдон відкрив рота, але не зміг вимовити жодного слова.
– У нього є мініатюрний мікрофон, – пояснила Софі, – його під’єднано до передавача в його кишені, який передає сигнал на командний пост.
– Це неможливо, – скипів Ленґдон, – у мене є алібі. Після свого виступу я зразу повернувся до готелю. Можете спитати на рецепції.
– Фаш уже це зробив. Йому повідомили, що ви взяли у портьє ключ від номера десь о пів на одинадцяту. Вбивство відбулося ближче до одинадцятої. За цей час ви цілком могли вийти з готелю непоміченим.
– Це божевілля! У Фаша немає доказів!
Очі Софі розширились, ніби вона хотіла перепитати: «Немає доказів?»
– Мсьє Ленґдон, ваше ім’я написано на підлозі біля тіла Соньєра, і в щоденнику Соньєра сказано, що ви мали побачитися з ним приблизно в той час, коли було скоєно вбивство. У Фаша більше
P. S. Знайти Роберта Ленґдона (
