які я йому надіслав, і коли прийшла агент Неве, вона кинула погляд на фотографії Соньєра і на код та пішла з офісу, не сказавши ні слова. Завідувач сказав, що його не здивувала її поведінка, бо, певна річ, вона була засмучена.
– Засмучена? Чого б це?
Фаш помовчав хвилину.
– Я не знав цього і, здається, завідувач відділу так само, поки один співробітник не повідомив йому, що Софі Неве є, очевидно, онукою Жака Соньєра.
Вони не встигли обміркувати цієї новини, бо в темряві порожнього музею заревів сигнал тривоги.
– Велика галерея, – закричав один із агентів, – чоловічий туалет!
Розбито вікно в чоловічому туалеті?
Фаш підбіг до Колле.
– Де Ленґдон?
– Усе ще в туалеті, – Колле вказав на миготіння червоної цятки на екрані його ноутбука, – але ж, Боже мій! – вигукнув він, втупившись очима в екран. – Розбите вікно в чоловічому туалеті? Ленґдон іде до підвіконня!
Фаш зірвався з місця. Вихопивши револьвера з кобури, капітан вилетів з кабінету.
Колле бачив на екрані, що мерехтлива точка дісталася до підвіконня, а потім вчинила щось абсолютно неочікуване. Точка опинилася за межами будівлі.
– Ісусе! – він звівся на ноги. Порухавши мишкою, Колле відкалібрував програму стеження. Збільшивши масштаб, він міг бачити точне розташування сигналу.
Той завмер у центрі майдану Каррузель. І більше не рухався.
Ленґдон вистрибнув!
Радіоповідомлення для Фаша перекрикувало сигнали тривоги.
– Він вистрибнув! – закричав Колле. – Сигнал свідчить, що він на площі Каррузель!
Фаш чув ці слова, але вони не мали для нього сенсу. Він усе біг. Цей коридор, здається, ніколи не закінчиться. Пробігаючи біля тіла Соньєра, він побачив нарешті вогники перегородки в самому кінці крила Денон.
– Зачекайте, – по радіо до нього знову долинув голос Колле, – він рухається! Боже мій, він живий! Ленґдон рухається!.. Він прямує по Каррузель! Зачекайте!.. Він набирає швидкість. Рухається занадто швидко!
Добігши до перегородки, Фаш проповз під нею і вбіг до туалету.
Тепер звук сирен зовсім перекрикував радіотелефон:
– Він має бути в машині! Я гадаю, він у машині! Я не можу…
Слова Колле розчинилися в ревінні сигналізації, коли Фаш увірвався до чоловічого туалету з револьвером напоготові. Здригаючись від пронизливого виття, він оглянув приміщення.
Там було порожньо. Фаш умить спрямував погляд до вибитого вікна. Підбіг до нього і визирнув через край. Ленґдона ніде не було видно.
Знову виник голос Колле, а виття сирен нарешті припинилося.
– Рухається на південь, усе швидше, перетинає Сену по мосту Каррузель!
Фаш глянув праворуч. Єдина машина на мосту Каррузель – величезний трейлер з причепом, який їхав на південь від Лувру. Причеп було накрито вініловим тентом, який здаля був схожий на гігантський гамак. Фаш здригнувся, уявивши собі, як трейлер, певне, лише на якусь мить зупинився
