здоров’я! – відказав вітер різким голосом. – Із чим прийшов, хлопче?
– Віддай нам борошно! – сказав хлопець. – Ми й так бідні, а ти забрав у нас останню крихту хліба!
Вітер не розгнівався на ті сердиті слова і мовив у відповідь:
– Борошна я не маю, але ось тобі скатертина, вона нагодує тебе. Коли захочеш, тільки скажи їй: «Скатертино, дай мені їсти!»
Хлопець подякував вітрові за скатертину й пішов додому. Дорога була далека, за день не подолати. Надвечір хлопець зупинився перепочити і зайшов до корчми. Коли настав час вечеряти, хлопець простелив скатертину і мовив:
– Скатертино, дай мені їсти!
Не встиг сказати, як перед ним виросли всілякі страви. Усі, хто був у корчмі, дуже здивувалися, а господарі корчми позаздрили хлопцеві. І дуже їм закортіло привласнити ту скатертину, щоб легко наживатися. Повечерявши, хлопець ліг спати, та варто було йому заснути, корчмарка крадькома взяла чарівну скатертину, а замість неї поклала іншу, просту. Уранці хлопець пішов собі далі, бо дуже поспішав до матусі. Нарешті дістався домівки.
– Мамо, був я у вітра, хотів забрати борошно, а він замість борошна дав мені скатертину. Вона годує, тільки попроси її!
– Не може бути! – сказала мати.
Хлопець простелив скатертину і мовив:
– Скатертино, дай мені їсти!
Але жодного шматочка хліба не з’явилося на ній.
– Нічого не вдієш, – пробурмотів хлопець, – доведеться знову шукати вітра!
Ішов, ішов хлопець, і от знову стоїть перед вітром.
– Добридень! – привітався він.
– Доброго здоров’я! – одказав вітер. – Із чим прийшов цього разу?
– Віддай мені борошно, бо твоя скатертина не дає їжі!
– Борошна не маю, але на тобі чавунок. Коли скажеш йому: «Чавунку, дай-но мені грошей!» – він одразу й дасть їх.
Хлопець подякував за чавунок, попрощався з вітром та й пішов додому. Увечері знов зайшов до корчми переночувати. А там надумав випробувати чавунок і мовив:
– Чавунку, дай-но мені грошей!
І вмить виросла перед ним купа грошей. Хлопець зрадів і ліг спати. А вночі корчмар із дружиною підмінили чавунок. Рано-вранці хлопець пішов собі далі, бо дуже поспішав до матусі. Ледве став він на поріг і гукає:
– Мамо, мамо, ось тобі чавунок, що дає гроші!
– Ну ж бо, подивімось! – мовила мати.
– Чавунку, дай-но мені грошей! – сказав хлопець. Але ані гроша не впало перед ним.
– Знову доведеться шукати вітра! – зажурився хлопець.
Вирушив він і через два дні став перед вітром.
– Забери свій чавунок, віддай мені борошно! – вигукнув хлопець.
– Не гнівайся, хлопче! – відказав йому вітер. – Ось тобі кийок, і коли накажеш йому: «Бий, кийок!» – він нікого не пожаліє.
Хлопець подякував за кийок і рушив назад. Увечері знов
