style="font-size:15px;"> Повірив йому кухар. Вирішив, що вдруге не обдурить – має ж він совість. Та й соромно було відмовити в такій краплі: мішечок-бо крихітний був. І дав гномові ополоника. Мовляв, чи багато треба його хворій дружині.
І от дивина – за мить уся баранина з казана зникла в крихітному мішечку, і гном зник. От лихо!
Пішов кухар весь у сльозах до пана. Ох і розсердився тут пан! Звелів ізнов покласти в казан баранини, але сказав, що втретє такого не подарує – вижене.
– Прибий, – каже, – на місці цього шахрая, якщо він знову полізе.
Іще раз поставив кухар казана, а гном знову з’явився.
Схопив кухар ополоника й закричав:
– Іди геть! Мені тебе на місці наказано прибити!
– Не вбивай мене, голубе! Ти й сам можеш у біді опинитися. Тоді відразу про мене згадай. Дружина моя померла, сердешна, а дитинка голодна: нема кому нас нагодувати. Дай хоч півополоника підливки для мого дитинчати.
Кухар був дуже добросердий. Жаль йому стало гномове дитя. «Чи ж багато, – думає, – з’їсть таке маля?»
І простягнув гномові ополоник.
Але казан і цього разу миттю спорожнів, а гном зник.
Бідолашному кухареві тільки й лишалося, що йти звільнятися.
– Гном усе знову вкрав, – каже він панові, а в самого голос тремтить.
– Іди геть, негіднику! – зарепетував пан. – Щоб уже завтра вранці ти вшився з усіма своїми пожитками! Не був би ти таким добрим кухарем, я б тебе й до ранку не залишив!
Покликав пан управителя.
– Приготуй, – каже, – печеню! А якщо гном полізе, прибий його відразу ж!
– Гаразд, – відповів управитель, – не турбуйтеся, ваша милосте!
І пішов ставити казан.
Гном, звичайно, знову виліз і підливки попросив. А управитель тільки того й чекав.
– Підливки, – закричав, – дурисвіте?
І гупнув його ополоником по лобі. Бідолашний гном так і покотився під піч. Урятував управитель печеню, подав панові.
– Я, – каже, – цьому пройдисвітові всипав! Більш уже не полізе…
А кухар зібрав уранці свої пожитки, закинув вузол на спину і пішов геть. А тут гном із-під печі вистрибує. Голова рушником обмотана.
– Гей, – зве, – друже! Чого ж ти попрощатися не хочеш? Я ж тобі приберіг дещо на дорогу. Зайди до мене в дім.
Поліз кухар під піч. Як уліз – сам не знає, та все ж зумів. Уліз, а там такі покої – не гірші за панські. І всіляких дивовиж повно.
Пройшли вони всі покої, прийшли в комірчину. Узяв гном із полиці коробочку й каже:
– Ось, голубе, це тобі нагорода за твою ласку. Як чогось тобі не ставатиме, постукай пальцем у цю коробочку і скажи, чого тобі треба. Усе буде вмить!
Узяв кухар коробочку, сказав гномові «спасибі», поліз назад у кухню. А там управитель.
Узяв кухар коробочку, постукав у неї пальцем і каже:
– Ану, люба, збери мені їжі
