Хлопці з Ужгорода привезли. Прямо з заводу. Недавно приїжджали в академію. Підвищення кваліфікації у них. Так що «якість фірма гарантує».
Два фужери вигулькнули з-за довгого ряду швидкозшивачів.
– Новий міністр, – кивком показав на схованку. – Зараз у нас із цим суворо. При старому, правда, теж нелегко було. Але нічого, протримаємося. Переживемо й цього. Не вперше.
Богдан згадав про три бутерброди з ковбасою й сиром у портфелі, не з’їдені через робочу метушню. Зараз така «ділова» забудькуватість до речі. Як давно забута й випадково знайдена сотня: знаходиш саме тоді, коли витрачена остання копійка. Розумна Господня опіка.
Бутерброди лягли на стіл надійним фундаментом. Натхненний побаченим (пообідати сьогодні теж не пощастило), Трев уміло наповнив пузаті фужери, втомлені очікуванням «високої місії». Світло-коричнева рідина весело заграла на давно не митих стінках. Так починається звичайне людське свято.
«Перша» пішла добре. Особливо – для Богдана, який щойно втік від кинджального морозу. Життя знову розцвітало колишньою привабливістю. Глянувши на полковника, зрозумів, що той відчував таке ж.
– Ну, добре, – спародіював відомого письменника-сатирика Трев. Вийшло досить непогано, хоч акторських талантів і не мав, – а зараз слово надається начальникові транспортного цеху… Що там у тебе?
– Хвилиночку.
З боку могло здатися, що Лисиця зрозумів буквально. Знову «пірнув» до портфеля. Та оскільки їстівного там нічого не лишилося, на поверхню витяг дорогу візитку. Ловець перлин з’явитися без улову не мав права.
– Що ти можеш сказати про пана Никонова Андрія Григоровича? – «Ловець візиток» прочитав «назву» причини візиту.
– А що ти можеш сказати про кросворди? – поцікавився «на протиході» Кодаковський.
Лисиця не любив відповідей «питанням на питання». Але друга вже не виправити. Тому напустив штучного менторства й мовив:
– Кросворди, мій маленький дерев’яний друже, не розпускаються на деревах, що ростуть на Полі Чудес у чарівній Країні Дурнів. Вони виростають по сусідству з нею – у Країні Розумників. Кожний її мешканець знає, що англійське слово cross-word буквально означає «перехрещені слова», бо утворилося воно від cross («хрест») і word («слово»). Називають ним своєрідну інтелектуальну гру-завдання, суть якої – в уписуванні (по вертикалі й горизонталі) у пронумеровані перехрещені рядки, що складаються з порожніх клітин, певних слів. Їх загадують словникові дефініції, які супроводжують цю гру.
– Можеш, феномене, – грайливо здивувався Кодаковський і налив по другій: перша пішла добре.
– А чому ти запитав про кросворди? – поцікавився Богдан, беручи фужер.
– А тому, що ти запитав про Андрія Григоровича Никонова, – притискаючи на прізвищі, відповів Кодаковський. Цього разу він хоч і не запитав замість відповіді, та ясності все одно не вніс.
– Я не зрозумів, Треве, – не стримавшись
