нас, що марсельці рушили за нами у погоню і незабаром будуть тут, якщо ми тут же не почнемо втікати від їхньої люті. Небезпека була поруч. Залишатися у Форкальк’є – означало зіткнутися з неминучою смертю; поїхати головною дорогою на Сістерон – майже так само небезпечно, оскільки марсельці не покинуть нас переслідувати і неодмінно наздоженуть. Таким чином, у нас був лише один напрямок – дістатися гір, що знаходяться між Форкальк’є і департаментом Воклюз.
Ми сіли на коней, оскільки відтепер наш екіпаж мав мало користі, і у супроводі дванадцяти патріотів, що служили нам провідниками, усю ніч, рухаючись жахливими дорогами, дерлися вгору, долаючи круті підйоми, де коні, яким було важко нас нести, щоразу оступалися.
Після тяжких поневірянь, рано вранці, ми дісталися села, де нас гостинно й сердечно з чарівною щирістю прийняв поважний пастор. Перепочивши кілька годин, ми знову рушили в дорогу і ввечері прибули до міста Со, що в департаменті Воклюз. Молодий лікар, з яким ми проїхали частину дороги, представив нас двом своїм знайомим дамам, що дуже гарно нас прийняли і ґречно приділяли нам увагу впродовж трьох днів, які ми у них пробули. Мій брат і Рікор потоваришували з цим молодим лікарем і дізналися від нього, що того було обрано до нового Конвенту, який буде скликано в місті Бурж [Це був жирондист Ґаде, хто запропонував скликати новий Конвент, який мали утворити з заступників членів Національного конвенту і який мав зібратися в місті Бурж. Падіння жирондистів перешкодило здійсненню цих зловісних намірів. – Л.].
Коли він узнав, що ці збори мають контрреволюційну мету і що жирондисти скликають їх від відчаю, не маючи інших можливостей для боротьби з монтаньярами, він оголосив, що ніколи не братиме у них участі і намагатиметься переконати своїх друзів змінити свою помилкову думку стосовно «Гори», яку він досі і сам поділяв.
Молодий лікар, ім’я якого я, на жаль, не пригадую, привів двох членів Конвенту до місцевого політичного клубу, де їх прийняли із захопленням. Вони виголошували промови, які супроводжувалися рясними оплесками.
У Со ми пробули три дні, після чого повернулися до Маноска. Нас супроводжували двадцятеро чи тридцятеро патріотів; двоє вояків, що постійно залишалися з нами, рушили до міста скоріше, щоб оголосити там, що ми повертаємось у супроводі шести тисяч солдат. Ця безневинна брехня була необхідною, щоб приборкати контрреволюційний запал мешканців Маноска.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
