й паничі. Тарас поміняв пістряву куртку покоєвого козачка, зодягнув виданий йому сурдут. А ще в нього з’явилися гарненькі манишки та краватки, тож він і став на вигляд, як хтось із панської прислуги сказав, ще й нічогеньким, «наче аж путнім». Ось там, у Варшаві, під час навчання у Франца Лямпі Тарас і загледів, і швидко запізнався з молодою та гарненькою польською дівчиною Дунею. (Щоправда, її ще звали Дзюнею, зменшене від ім’я Ядвіга.) За фахом вона була, незважаючи на трохи менший, ніж у Тараса, вік, швачкою, і вельми вправною – шила хіба ж так! Вона й заопікувалася хлопцем, прала йому, сироті варшавському – так його ласкаво називала – білизну, прасувала краватки й манишки. Розмовляла вона лише польською – інших мов дівчина не знала, тож Тарас був навіть вдячний своєму панові, який, збираючись на службу до Польщі, звелів навчити своїх слуг польської мови. Тепер вона й знадобилася Тарасові. Із Дунею-чорнобривкою він швидко зблизився, вона йому засимпатизувала, і хлопець незчувся, як і закохався – звичайно ж, «по вуха» – в юну полячку, з якою хіба ж так заговорив по-польському, наче й він був поляком.
Одне кепсько: Дуня належала до «вільного стану», а Тарас був кріпаком. Розказуватиме згодом художнику Сошенку:
«Я вперше прийшов тоді до думки, чому й нам, нещасливим кріпакам, не бути такими ж людьми, як і інші вільні стани».
«Шевченкова згадка про те, що рання любов зароджувала в ньому такі думки – факт надто важливий, – писатиме з цього приводу один з біографів поета (Павло Зайцев), – і зовсім зрозумілий: людської гідності скромної швачки нікому не вільно було ображати, а його, закоханого в неї Тараса, вільно було панові бити, як пса, і цієї різниці становищ хлопець не міг на кожному кроці не відчувати».
Але вивчитись у Франца Лямпі Тарасові так і не судилося, хоч він і багнув здобути фах майстра-маляра в такого досвідченого навчителя. Річ у тім, що 29 листопада 1830 року спалахнуло у Варшаві повстання.
Власне, у Польщі.
За польською історіографією, це – Листопадове повстання, Російсько-польська війна 1830–1831 років, національно-визвольне повстання проти влади Російської імперії на території Царства Польського. Повстання відбувалося під гаслом відновлення незалежної «історичної Речі Посполитої» в межах 1772 року.
17 листопада 1830-го повстанці захопили Бельведерський палац – варшавську резиденцію намісника російського великого князя Костянтина Павловича. Він встиг утекти з палацу – у Варшаві почалося повстання, на чолі якого стояло таємне шляхетське офіцерське товариство.
Повстанці захопили арсенал, чимало російських генералів і офіцерів, які перебували у Варшаві, було вбито.
18 листопада 1830 року повстанці заволоділи Варшавою. Російське окупаційне військо на чолі з намісником великим князем Костянтином Павловичем втекло не лише з Варшави, воно залишило й Польщу. Потужні військові фортеці Модлін і Замостя було здано повстанцям без бою, а невдовзі після втечі намісника Царство
