гру було скінчено. Батько, який ніколи по-справжньому не був їм батьком, помер. І вона впіймала себе на тому, що має змішані почуття. Відчувала втрату й була впевнена, що її сестри відчуватимуть те саме. Це буде тяжка новина для їхньої матері. Батько був лише номінальним головою сім’ї, але Вероніка так чи так любила його як чоловіка, як друга протягом тридцяти одного року. В останні роки він став їй майже батьком і за віком цілком годився на цю роль. А вона по-материнському опікувалася ним, зокрема відтоді, як він занедужав. Це були стосунки, які Тіммі ніколи не розуміла до кінця. Їй вони здавалися до болю неадекватними, особливо з боку матері, але нібито влаштовували їх самих.
Чимало прикрих слів було сказано, коли бучний роман батька зі знаменитою моделлю поклав край їхньому шлюбу. І ще більше після того, як Вероніка дізналася, що це не перша його інтрижка. Та чомусь після розлучення вона пробачила йому, і вони залишилися друзями. Між ними встановився зв’язок, який тривав двадцять років і виявився міцнішим за їхній шлюб. Вероніка казала, що підтримує його заради дітей. Але Тіммі завжди відчувала, що батьки роблять це заради себе, з власної потреби одне в одному.
– Скажу дівчатам, щоб не телефонували вашій матері, доки ти з ними не зв’яжешся, – зітхнув Арнольд. Він знав, що сумуватиме за старим другом, і вже тужив за ним протягом останнього року, після інсульту, який відібрав у Пола здоров’я й раптом зістарив, що було геть не схоже на його давнього знайомого.
– Дякую, Арнольде, – тихо сказала Тіммі. – Я буду на зв’язку.
Вона знову подякувала йому й поклала слухавку. Якусь мить сиділа в кріслі, визираючи крізь вікно на похмуру вулицю нижнього Гарлема, де був розташований її офіс. Надворі біля пожежного гідранта бавилися діти. На мить вона повернулася думками в минуле, пригадавши, яким героєм у дитинстві здавався їй батько, аж до розлучення, коли він отримав усе, але зник із їхніх життів.
Їй виповнилося дев’ять, коли розлучилися батьки. Після того були приємні зустрічі на канікулах, короткочасні появи батька на дні народження чи на Різдво, коли він вривався в їхнє життя, наче якась гламурна істота, якою він і був. Здавався чарівним птахом у польоті, з яскравим пишним пір’ям. Його завжди було не наздогнати – хіба що милуватися ним у небесах, дивлячись, як він знову зникає. І ніколи не знатимеш, коли повернеться, а повертався він, коли було зручно йому. Він був утіленням нарцисизму. Не те щоб поганою людиною – лише довершеним егоцентриком і нікчемним батьком. І його діти розплачувалися за це аж до дня його смерті, вона – глибокою зневірою в подібних до нього чоловіках, і всі троє – підсвідомим тяжінням до схожих на нього хлопців. Джулієтт, яка колекціонувала паразитів і невдах. І Джой з її страхом бути покинутою й розчарованою, що утримував її від надмірної прив’язаності до будь-якого чоловіка. Вона була ще юна й досі мала шанс налагодити особисте життя. Проте Тіммі була вже впевнена, що вони з Джулієтт ніколи цього шансу не отримають. Жереб було
