тістечка й торти за рецептами, вивченими у Франції. І її плани стати куратором музею або викладати розвіялися, мов дим, після «Кордон Блю». Вона ніколи не була така щаслива, як тепер на кухні, коли зазирала в духовку, подавала кухоль гарячої кави літньому клієнтові чи наливала чашку гарячого шоколаду для дитини, густо вкриваючи його збитими вершками. Годування людей задовольняло всі її потреби, і справи в маленької кав’ярні йшли добре. Після багатьох дискусій і кількох серйозних міркувань мати позичила їй гроші на відкриття закладу, хоча й була дуже розчарована, що Джулієтт облишила кар’єру в галузі мистецтва. Вероніка досі сподівалася, що одного дня Джулієтт переросте своє захоплення випічкою. У свої двадцять вісім вона досі поводилася, як юна дівчина. Вероніка бажала для доньки більш цікавої й інтелектуальної професії, ніж заправляти кав’ярнею. Мати завжди плекала надію, що Джулієтт успадкувала її пристрасть до мистецтва, її і батька Вероніки. Це було в них у крові. Але Джулієтт покинула мистецтво заради своїх круасанів. І врешті-решт мати допомогла їй позикою.
Джулієтт була меншою, м’якішою подобою старшої сестри Тіммі. Їх розділяв лише рік різниці, і, зростаючи, вони були схожі, як близнючки. Але характером відрізнялись, як день і ніч. Тіммі й Джулієтт обидві були зеленоокі, як батько, і Джулієтт завжди мала трохи зайвої ваги, та все одно була гарненькою. Тіммі була вища й стрункіша, Джулієтт – нижча й кругліша, її жіночна фігура трохи роздалася завдяки випічці, яку вона постійно куштувала, експериментуючи з новими рецептами. А ще вона мала пишні сідниці, через що Тіммі завжди дражнила її. Волосся в неї було біляве, як у Тіммі, але в дитинстві спадало гривою кучерів, тепер же було хвилясте. Воно мало натуральний світлий колір, і Джулієтт була справжньою красунею, коли розпускала його, чого не могла собі дозволити, працюючи. Тож заплітала його в косу, яку відкидала за спину, і ціла хмара м’яких завитків танцювала навколо її обличчя. В усьому Джулієтт була привітна та лагідна й ще малою дівчинкою виявляла материнські задатки. Хотіла дбати про кожного. Тіммі завжди казала, що вона збирає біля себе всіх нікчем світу, особливо чоловічої статі.
Усі романи Джулієтт починалися з того, що чоловікові, з яким вона зв’язувалася, потрібен був дах над головою, гроші або робота. Спочатку вони спали в неї на кушетці, потім опинялися в її спальні й нарешті діставалися до її банківського рахунку, яким деякий час користувалися для власного задоволення з подачі самої Джулієтт. А потім, остаточно розбалувані нею, покидали її заради іншої. На думку Тіммі, це траплялося аж надто часто, щоб бути випадковістю, – це була закономірність і кепська звичка. Джулієтт завжди примудрялася знайти чергового красунчика, схожого на їхнього батька, який безсоромно користався нею. Жодного гарного хлопця серед багатьох поки що не трапилося, а вони зазвичай жили з нею близько півроку, перш ніж рушити далі. Деякий час Джулієтт плакала, потім знаходила втіху в роботі, вигадувала нові рецепти й набирала ще кілька
