в жар.
– Я думаю, що в тебе найблакитніші очі, які я коли-небудь бачив, і мені подобається, як вони світяться, коли ти щаслива, і робляться темнішими, коли тебе охоплює бажання до мене. – Пустотлива усмішка пробігла по його губах, коли він знову поглянув на її груди, підкреслені несвідомо провокаційною позою з руками в задніх кишенях. – І мені подобається, як ти виглядаєш у цих штанах. Але якщо ти не витягнеш руки з кишень, я затягну тебе назад в авто, щоб також запхати туди руки.
Кеті повільно витягнула руки, намагаючись заспокоїтись від його напівкомпліменту-напівнасмішки.
– Я мала на увазі, – промовила вона хриплим голосом, – будинок. Як тобі будинок?
Він поглянув на нього і хитнув головою.
– Геть як з «Віднесених вітром».
Кеті натиснула на кнопку дзвінка біля дверей і почула, як він прозвучав з того боку, змішуючись з голосами і сміхом гостей.
– Кеті, люба! – промовила її мати, міцно обіймаючи доньку. – Заходь. Усі вже зібралися. – Вона усміхнулася Рамону, який стояв за Кеті, й елегантно простягнула йому руку, коли Кеті представила їх одне одному. – Ми раді бачити вас тут, пане Гальверра, – ввічливо промовила вона.
Рамон відповів, що він щасливий опинитися у їхньому домі, і Кеті, яка стояла притамувавши подих, відчула, як напруга всередині неї зникає.
Коли мати пішла, щоб перевірити, як працює обслуга, Кеті показала Рамону будинок, а після цього вони вийшли на прекрасну галявину, посеред якої стояв стіл з напоями, а гості сміялися і розмовляли у невеликих групках. Кеті була впевнена, що вони їдуть на барбекю, але насправді це виявилася вечірка з коктейлями, яка мала завершитися урочистим прийомом на тридцять осіб. Рамон виявився єдиним чоловіком, одягненим у джинси, і Кеті подумала, що він виглядає неперевершено на тлі інших.
Вона з веселою гордістю зауважила, що вона не єдина жінка, яка оцінила Рамона. Кілька подруг її мами неприховано захоплювалися високим темноволосим чоловіком, який ішов поряд, коли вони переходили від групи до групи, щоб привітатися з гостями.
Кеті представляла його тим друзям своїх батьків, яких вона знала особисто, спостерігаючи, як Рамон підкорює жінок яскравою усмішкою і шармом. Цього вона очікувала. Чого вона не очікувала, то це того, що Рамону буде так легко спілкуватися з присутніми чоловіками, більшість із яких були успішними місцевими бізнесменами. Десь у минулому Рамон, очевидно, отримав той світський лоск і спокійну чемність, які так вразили Кеті, коли вона його побачила. Він поводився доволі невимушено, вільно говорив на будь-які теми, від спорту до внутрішньої і зовнішньої політики. Особливо про зовнішню політику, у якій Кеті нічого не розуміла.
– Ти чудово знаєшся на світовій політиці, – зауважила Кеті, коли вони на якийсь час залишилися удвох.
Рамон скоса усміхнувся.
– Я вмію читати, Кеті. – Стримавшись, Кеті відвернулася, але Рамон, вгадавши її німе запитання, додав: – Цей прийом не відрізняється
