з півгодини, а їх усе не було, і Кеті вже не мала сил здаватися веселою. У шлунку почало неприємно крутити, і дівчина, танцювала вона чи розмовляла, весь час уважно вдивлялася в натовп, відчайдушно намагаючись побачити високу фігуру Рамона.
Кеті була не єдиною, хто помітив зникнення Карен і Рамона.
Вона знову танцювала з Бредом, абсолютно не звертаючи на нього уваги, натомість напружено витягаючи шию і намагаючись знайти зниклу пару. Аж раптом Бред презирливо прошепотів:
– Що, немає жодного шансу повиснути на шиї у цього бабія – його потягла Карен?
– Не смій його так називати! – гаряче вигукнула Кеті, вириваючись із його обіймів. Її очі наповнилися сльозами, вона розвернулася і кинулася геть, продираючись крізь натовп.
– І куди ж ти зібралася? – пролунав знайомий голос позаду неї.
Кеті обернулася і побачила Рамона, її пальці безсило стиснулися.
– Де ти був?
Він підняв брову.
– Ревнуєш?
– Щоб ти знав, – сказала вона, – ти мені навіть не подобаєшся.
– Ти мені сьогодні також не подобаєшся, – спокійно відповів він. І раптом запитав: – У тебе сльози на очах. Чому?
– Тому що, – люто прошепотіла Кеті, – цей виродок назвав тебе бабієм.
Рамон розреготався й обійняв її.
– О, Кеті, – сміявся він, гладячи її по волоссю, – він просто у нестямі від люті, тому що його улюблена жінка пішла зі мною прогулятись.
Відкинувши голову назад, Кеті уважно вдивлялась у його обличчя:
– Ви виходили прогулятися?
Він уже не сміявся:
– Тільки прогулятися. І нічого більше.
Він міцніше стиснув її в обіймах, і вони почали рухатися в такт музиці. Кеті поклала голову на його груди і віддалася насолоді – його руки пестили її оголені плечі і спину, потім ковзнули нижче, змушуючи гнучке, м’яке жіноче тіло міцніше притиснутися до нього. Однією рукою він чуттєво провів по її шиї, а потім владно нахилив її голову назад. Затамувавши подих, Кеті слухняно підняла обличчя, приймаючи поцілунок. Його руки занурилися в її густе шовковисте волосся, тримаючи її в полоні для поцілунків.
Коли Рамон нарешті відступив, їхнє дихання було переривчастим і кров стукала в обох у скронях. Вона поглянула на нього і невпевнено сказала:
– Мені стає страшно.
– Я знаю, querida, – сказав він ніжно. – Для тебе все відбувається занадто швидко.
– Що значить querida?
– Дорога.
Кеті заплющила очі, її злегка похитувало.
– Коли тобі потрібно повернутися в Пуерто-Рико?
Він довго мовчав, перш ніж відповісти:
– Я можу залишитися ще на тиждень, до неділі, але не довше. Ми будемо проводити кожен день разом до мого від’їзду.
Кеті була розчарована і навіть не намагалася приховати цього:
– Ми
