вниз по його тілу прямо до того місця, де починалися білі плавки.
– Припини! – хрипко наказав він.
Кеті зупинилася і глянула в його обличчя, що потемніло від пристрасті, яку він намагався контролювати.
– Ти прекрасний і ти такий сильний, – прошепотіла вона, дивлячись у його палаючі очі. – Але й такий ніжний. Я думаю, ти найніжніший з усіх, кого я знаю. Я навіть не знаю, чому я так думаю.
Рамон уже не міг стримуватися.
– О Боже! – застогнав він.
Його губи захопили її з шаленою пристрастю, і хвиля бажання захлеснула її. Руки Рамона потонули в її густому волоссі; тримаючи її голову, він покривав її губи нескінченними поцілунками. Кеті насолоджувалася тим, як пульсує його плоть, нестерпно солодко давить на неї, потім застогнала від гарячкового бажання, коли він почав повільно обертати стегнами.
– Бажай мене! – різко наказав він. – Бажай мене сильніше, ніж ти бажаєш речей, які можна купити за гроші. Бажай мене так сильно, як я тебе.
Кеті майже ридала від пристрасті, коли він раптово відсунувся від неї, сів і притулив голову до спинки канапи, заплющивши очі. Навіть зараз, через кілька хвилин, дихання його було важким. Вона пробігла тремтячою рукою по розпатланому волоссю, поправила одяг і сіла. Відчуваючи себе непотрібною і скривдженою, вона відповзла в дальній кут канапи і підібгала під себе ноги.
– Кеті, – його голос був похмурим і суворим. Він усе ще лежав, притуливши голову до спинки, і очі його були заплющеними, коли він вимовив: – Я не хотів тобі цього казати, коли ти була в моїх обіймах і ми обоє були дикими від бажання. Я взагалі не хотів говорити тобі цього. І все-таки я знав уже з першого погляду, що, перш ніж поїду, я обов’язково скажу тобі…
У Кеті зупинилося серце. Він збирався сказати, що він одружений, і вона… Вона не хоче цього знати!
– Я хочу, щоб ти поїхала зі мною в Пуерто-Рико.
– Що? – прошепотіла вона.
– Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною.
Кеті відкрила рота, але знову змогла говорити лише через кілька секунд.
– Я не можу. У мене тут робота, батьки, друзі – тут усе. Моє місце тут.
– Ні! – люто відповів він, повернувши голову й обпікаючи її поглядом. – Твоє місце не тут. Я стежив за тобою ще тоді, в барі, і я спостерігав за тобою сьогодні ввечері. Ти не схожа на цих людей, твоє місце не тут. – Він побачив, як від зростаючого занепокоєння у неї розширилися очі, і простягнув до неї руки. – Іди до мене! – м’яко вимовив він. – Я хочу, щоб ти була в моїх обіймах. – Кеті, надто приголомшена, щоб опиратися, притулилася до нього, поклавши голову йому на плече. А він ніжно продовжував: – Ти така безпосередня, ти не схожа на тих людей, яких називаєш своїми друзями.
Кеті повільно захитала головою:
– Ти зовсім мене не знаєш. Ти не можеш всерйоз хотіти одружитися зі мною.
Він торкнувся її підборіддя, підняв їй голову і всміхнувся, дивлячись у розгублені блакитні очі.
– Пам’ятаєш,
