затятість не насторожила хлопця: він не повірив у її серйозність. Він же не маленький у таке вірити. Аж поки не вискочили два наступні повідомлення:
Соня 02:42
я доведу тобі просто зараз
можеш вийти до під’їзду?
Марк 02:43
що?
Соня 02:43
ти можеш вилізти зі свого ліжка та на півгодини вийти до під’їзду??
Тепла хвиля, що затопила Маркові груди від усвідомлення власної, значною мірою ілюзорної інтелектуальної переваги, поступово відринула, натомість дивне відчуття – Марк не міг визначити, добре воно чи погане – холодною змією заповзло в серце. Хлопець виждав чверть хвилини, а тоді відстукав по клавіатурі:
Марк 02:44
зараз?
Соня 02:44
ага
Марк 02:44
навіщо?
Соня 02:44
щоб переконатися!!!
Марк почав набирати «переконатися в чому?», проте стер повідомлення. Що за дурня? Чого вона добивається?
На екрані висвітилось:
Соня 02:45
злякався?
Марк 02:45
ні
Хлопець супився та неспокійно покусував нижню губу. «Обов’язково саме зараз – посеред ночі?»
Соня 02:45
то що?
Не випускаючи планшета з рук, Марк зісковзнув з ліжка і підступив до вікна. З висоти восьмого поверху було видно всю західну частину Рівного. Місто спало, тільки по Пушкіна у бік Соборної піднімався білий «седан» – фари гнали перед машиною хвилю жовтавого світла. Марк не розумів, що замислила Соня, і через це почувався невпевнено, підсвідомо вишукуючи в її словах підступ, хитромудру пастку, замасковану показною доброзичливістю. Що їй насправді потрібно? Водночас внутрішні органи неначе розігрівалися від хмільного передчуття. Було щось непереборно заманливе в ідеї вислизнути посеред ночі з квартири, щоб зустрітися з дівчиною.
Він поклав планшет на підвіконня.
Марк 02:45
не знаю… батьки можуть почути (
Соня 02:45
то вислизни так, щоб не почули!
Марк 02:45
куди ми підемо?
Соня 02:45
не бійся, ми не будемо виходити з під’їзду
Марк прикинув, чи зможе вийти з квартири, не розбудивши батьків. Це не здавалось аж такою проблемою. Проблема полягала в іншому. Вроджена обережність укупі із прищепленою Арсеном передбачливістю підказували, що тато чи мама можуть будь-якої миті прокинутися – наприклад, щоби сходити до туалету – й мимохідь зазирнути до його кімнати. Що тоді? Що він говоритиме, коли повернеться? «Тату, мамо, ми із Сонею мандрували паралельними світами»?
Планшет клацнув, сповіщаючи про надходження чергового повідомлення.
Соня 02:46
чого замовк?
Марк
