самобутнім пам’ятником рукописної книги стоїть Пересопницька Євангелія. Книга писалася впродовж 1556–1561 років. Місце її створення – Волинь, село Пересопниця. У книзі оригінально поєднані елементи західноєвропейського Ренесансу з художніми традиціями вітчизняної книжкової культури. Книга є видатною пам’яткою української мови та високохудожнього оформлення.
Реформаційні віяння, що охопили країни Європи, долетіли й на наші землі. Культурна ситуація змінилася. Виникає мережа освітніх закладів. Книжковий репертуар стає секулярним, вільним від церковного впливу.
У зв’язку з виникненням та розповсюдженням друкарства, книгу вже сприймають візуально, як річ. Адже раніше її бачили тільки твором для читання вголос.
Початок книгодрукування на українській території пов’язаний з Іваном Федоровим. Після вигнання з Москви та утисків на теренах Білорусії, талановитий друкар знайшов притулок у Львові. Завдяки підтримці ремісничого люду, 1572 року Іван Федоров заснував друкарню. Перша друкована книга на наших землях – «Апостол», побачила світ у 1574 році.
Книга стає масовим явищем. Цей період характеризується появою великої кількості освічених людей. Їхнє життя тісно пов’язане з книгою. У книзі шукали також відповідей на питання, що ставило життя. З кінця ХVIІ ст. з’являються нові переклади та оригінальні книги. Рукописна книга поступається друкованій, тиражі якої постійно зростають. Змінюється вигляд книги, її оформлення. Піднесення українського книгодрукування тісно пов’язане з козацьким рухом.
Невдовзі розвій творення книги чахне. Його потіснила імперська російська культура, більш потужна, модернізована. Українська книга втратила свою незалежність і, як наслідок, – свою індивідуальність. Хоча вряди-годи з’являлися оригінальні рукописні й друковані книги, але вже як виняток.
У другій половині ХVIІІ ст. виникає інтерес до давньої книги, старих рукописів. Книги колекціонують, досліджують. З Києва, давнього центра книготворення, вивозять скринями книги. Вони осідають у книгосховищах Росії, Польщі, приватних колекціях.
Наприкінці ХVIІІ ст. творення книги пов’язане з використанням нових способів виготовлення паперу, металевих верстатів для друкування та нових способів друку. Змінився зовнішній вигляд книги у бік його спрощення. Це дало можливість при менших затратах збільшити тиражі. Книга стає дешевшою, доступнішою.
У процесі свого розвитку кирилиця модифікувалася в різні типи письма. Розрізняють устав, півустав, скоропис і в’язь.
Найдавніші книги писалися уставом. Уставне письмо можна характеризувати як святкове, парадне, гарне, старанне. Воно дихає церковним благочестям. Літери писали прямо, з прямими лініями і заокругленнями. Форма літер близька до квадрата. Букви розташовували на однаковій відстані одна від одної. Писали їх у рядку. Прикметно, що елементи літер не виходили за межі рядка. Це письмо
