працював катом у комуністів, мій товариш потрапив під час громадянської війни до в’язниці, де ледве не втратив розум і життя. Дивом вирятувавшись, ледве живий, він вирішив стерти своє минуле й назвався іменем, яке побачив на старій афіші про кориду на арені «Монументаль». Так народився Фермін Ромеро де Торрес, людина, що день у день творила свою нову історію.
– Ось чому ти не захотів заповнювати парафіяльну анкету, – промовив я. – Ти не можеш скористатися іменем Ферміна Ромеро де Торреса.
Товариш кивнув головою.
– Слухай-но, я певен, що ми відшукаємо спосіб виправити тобі нові документи. Пригадуєш лейтенанта Паласіоса? Він звільнився з поліції і тепер працює вчителем фізкультури у школі в районі Бонанова. Але часом він навідується до книгарні, щоб побазікати, і одного разу розповів, що існує цілий підпільний ринок фальшивих документів для тих, хто після років, проведених в еміграції, хоче повернутися до країни. Паласіос сказав, що знає одного чоловіка, власника майстерні недалеко від корабельні Драссанас[29], який має зв’язки з поліцією і за сто песет може виробити будь-кому нове посвідчення особи й зареєструвати його в міністерстві.
– Я знаю, про кого йдеться. Його звали Ередіа. Художник.
– Звали?
– Кілька місяців тому його тіло виловили в порту. Подейкують, випав із катера під час прогулянки до молів. Зі зв’язаними за спиною руками. Фашистські жарти.
– Ти був знайомий із ним?
– Мав певні справи.
– Отже, якщо він зробив тобі документи, які підтверджують, що ти Фермін Ромеро де Торрес…
– Ередіа виправив їх мені у тридцять дев’ятому, наприкінці війни. Тоді це було простіше, усюди панував страшенний безлад, і коли люди збагнули, що корабель іде на дно, тобі за два дуро продавали ледь не іменний герб.
– Чому ж ти не можеш користуватися цим ім’ям?
– Тому що Фермін Ромеро де Торрес помер у тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятому році. Лихі то були часи, Даніелю, куди гірші, ніж тепер. Той неборака навіть року не протягнув.
– Помер? Де? Як?
– У в’язниці, у замку Монтжуїк. У камері номер тринадцять.
У моїй пам’яті сплив дарчий напис, що його незнайомець залишив Ферміну на «Графові Монте-Крісто».
Фермінові Ромеро де Торресу, який повернувся з мертвих і володіє ключем від майбутнього.
– Того вечора, Даніелю, я розповів тобі лише частину історії.
– Я гадав, що ти мені довіряєш.
– Я ладен із заплющеними очима довірити тобі своє життя. Річ не в цьому. Я не розповів тобі всього, щоб захистити тебе.
– Захистити? Мене? Від чого?
Фермін пригнічено опустив очі.
– Від правди, Даніелю… від правди.
Частина друга
Посеред мертвих
1
Барселона, 1939 рік
Нових в’язнів привозили вночі, у машинах і автофургонах, що виїжджали з комісаріату на
Корабельня, збудована в готичному стилі у XIII столітті під час правління Хайме I Завойовника. Тепер у будівлі корабельні розміщений Морський музей Барселони, відкритий у 1936 році.
